1. ORSA на українському ґрунті: виклик і шанс

В українському страхуванні ORSA — нове поняття, але не нова ідея. Йдеться не про чергову регуляторну вимогу, а про зміну управлінської філософії: від звітності до реального управління, від формальних політик — до мислення ризиками. Постанова НБУ №194 від 30 грудня 2021 року закріпила вимогу створити дієву систему управління ризиками, яка враховує розмір, складність і характер діяльності страховика. Це відображає підхід пропорційності, закладений у практиці EIOPA.

У настановах EIOPA Guidelines on ORSA (2022) підкреслено, що власна оцінка ризиків і платоспроможності має бути невід’ємною частиною бізнес-стратегії та враховуватись на постійній основі під час прийняття стратегічних рішень (пункт 8 Guidelines). ORSA не є річним звітом — це процес, який допомагає керівництву бачити наслідки своїх рішень у перспективі кількох років.

Підхід НБУ гармонійно узгоджується з цією логікою. Хоча сама Постанова №194 не вживає термін “ORSA”, її вимоги фактично створюють передумови для цього процесу: правління несе відповідальність за систему управління ризиками (пункт 8), а політика ризиків має враховувати характер, масштаб і складність операцій (розділ ІІ). Таким чином, в українських умовах ORSA — це не стільки формальна процедура, скільки механізм управлінської прозорості, що дозволяє компанії краще розуміти свої ризики, капітальні потреби та стійкість бізнес-моделі.

Українські страховики лише починають формувати власні підходи до цього процесу. Це створює унікальну перевагу: можливість не копіювати європейські форми, а одразу будувати “живу” ORSA, зосереджену на головному — розумінні суттєвих ризиків, адаптивності до змін і зв’язку з бізнес-цілями. У воєнних і макроекономічно нестабільних умовах саме така гнучка логіка має найбільшу практичну цінність.

Власна оцінка ризиків і платоспроможності стає для українського ринку не лише елементом системи управління, а й інструментом самоусвідомлення: як компанія розуміє свій ризиковий профіль, як вона реагує на невизначеність і як перетворює аналіз ризиків на конкретні дії. Саме тому ORSA для України — не обов’язок, а шанс вирости в якісно іншу культуру управління.

2. Пропорційність і реалії ринку

Якщо шукати слово, яке здатне примирити регулятора та страховиків, то ним, без сумніву, буде “пропорційність”. Цей принцип лежить в основі усієї архітектури ризик-менеджменту за європейською моделлю і водночас прямо відповідає підходу, закріпленому в  Постанові НБУ №194. Його зміст простий: система управління ризиками має бути співмірною з масштабом, складністю та характером діяльності компанії.

У EIOPA Guidelines on ORSA (2022) зазначено, що власна оцінка ризиків має бути пропорційною природі, масштабам і складності ризиків, притаманних бізнесу страховика. Це означає, що для великої міжнародної групи з розгалуженими портфелями ORSA включатиме десятки сценаріїв і моделей, тоді як для невеликої компанії достатньо якісного аналізу ключових ризиків, пов’язаних з її діяльністю. Пропорційність не є спрощенням — це доказ зрілості: кожен елемент процесу має сенс і практичну користь.

Така сама логіка простежується й у національному регулюванні. Постанова НБУ №194 не визначає детально процедуру ORSA, але у вимогах до політики управління ризиками прямо вказує: вона має враховувати специфіку діяльності, розмір, складність і характер операцій страховика. Це означає, що регулятор визнає різноманітність бізнес-моделей і допускає індивідуальний підхід — за умови, що він логічно обґрунтований.

EIOPA Report on Proportionality (2023) підкреслює, що правильне застосування цього принципу дає змогу уникнути формалізму й підвищує якість управління. Йдеться не про скорочення вимог, а про їхнє осмислене використання: визначення пріоритетів, спрощення другорядного, посилення головного. Для невеликих компаній це означає можливість сконцентрувати ресурси на найбільш суттєвих ризиках, замість витрачати зусилля на шаблонні процедури, які не мають реальної аналітичної цінності.

Цю ідею ще у 2020 році підкреслювала Біла книга НБУ “Ризик-менеджмент у страхуванні”: система управління ризиками має бути не універсальною, а адекватною розмірам і складності компанії, щоб забезпечити прийняття рішень на основі реалістичної інформації. Саме це і є проявом пропорційності — коли процеси відповідають не формі, а суті бізнесу.

Досвід країн Центрально-Східної Європи підтверджує: саме принцип пропорційності допоміг місцевим регуляторам і страховикам запровадити ORSA без «паперової інфляції». Польські, чеські та словацькі компанії розпочинали з базових сценаріїв і поступово ускладнювали моделі в міру розвитку ринку. Український сектор зараз перебуває на подібному етапі — і має шанс зробити це свідомо, без зайвого формалізму, зосередившись на суттєвих ризиках, логіці управління та довірі до власних процесів.

У підсумку, пропорційність — це не спрощення вимог, а інструмент ефективності. Вона дозволяє страховикам побудувати ORSA не як формальний обов’язок, а як живу систему, що відповідає реальним масштабам і потребам бізнесу. І саме в цьому полягає справжня гармонія між європейськими принципами та українськими реаліями.

3. ORSA в умовах невизначеності: війна, економічна волатильність, регуляторні зміни

У країнах ЄС ORSA традиційно розглядається як інструмент прогнозування ризиків у стабільному середовищі. Проте українська реальність вимагає іншого підходу — ORSA як засобу управління в умовах постійної турбулентності. Війна, макроекономічна волатильність і швидкі зміни нормативних вимог створили ситуацію, коли головним завданням ризик-менеджера є не точність прогнозів, а адаптивність.

Підхід EIOPA Guidelines on ORSA (2022) підтверджує: власна оцінка ризиків має бути “forward-looking, continuous and management-driven”, тобто спрямованою у майбутнє, постійною та керованою на рівні менеджменту. Це означає, що ORSA не зводиться до щорічного звіту, а стає циклом управлінських дій, який компанія може оновлювати у відповідь на зміни зовнішніх факторів. Саме така логіка — найпрактичніша для українського ринку, де середовище змінюється не раз на рік, а щомісяця.

У EIOPA Supervisory Convergence Report (2023) наголошено, що якість ORSA оцінюється не обсягом даних, а здатністю відображати актуальні ризики. Регулятор прямо зазначає: “National authorities should ensure that ORSA remains relevant under changing market conditions.” Ця вимога універсальна — вона стосується будь-якої країни, але особливо важлива там, де зовнішні ризики змінюються швидше, ніж цикл звітності.

Фреймворк EIOPA Insurance Stress Test 2024 доповнює цей підхід, зазначаючи, що стрес-тестування має враховувати “combined and severe but plausible shocks” — тобто поєднання кількох несприятливих факторів одночасно. Для України це не теоретичне припущення, а щоденна реальність: валютні коливання, порушення логістики, кіберризики, міграція клієнтів, зміни географії ризикових подій. Власна оцінка ризиків у таких умовах повинна виходити не з абстрактних сценаріїв, а з актуальної операційної ситуації.

Національний банк України у своїх аналітичних звітах за 2023 рік підтверджує, що головними викликами для страховиків залишаються невизначеність тривалості війни, ризики ліквідності, концентрація премій у транспортному секторі та зниження платоспроможного попиту населення. Ці чинники безпосередньо впливають на ризиковий профіль компаній і повинні враховуватись у власній оцінці ризиків.

При цьому Біла книга НБУ (2020) наголошує: ключовим критерієм зрілості ризик-менеджменту є здатність адаптувати процедури оцінки до змін середовища. Це означає, що в кризових умовах гнучкість процесу важливіша за його формальну досконалість. Для українського ринку така гнучкість може бути навіть конкурентною перевагою: страховик, який здатен швидко переоцінювати ризики та реагувати на сигнали середовища, демонструє більшу стійкість, ніж компанія з ідеальними, але статичними моделями.

Таким чином, у сучасних українських умовах ORSA перетворюється з аналітичного звіту на механізм антикризового управління. Її роль — не передбачати майбутнє, а забезпечити готовність до будь-якого сценарію. І саме ця здатність — оперативно оновлювати оцінку ризиків, документувати припущення та фіксувати логіку рішень — стає ключовим показником зрілості страхової компанії.

4. Як побудувати зрілу ORSA: п’ять ключових принципів

Розвиток ORSA — це не питання форми, а питання управлінської зрілості. Європейські та міжнародні регулятори підкреслюють, що якість ORSA визначається не кількістю моделей, а здатністю перетворювати ризиковий аналіз на реальні управлінські рішення. У практиці провідних компаній ця зрілість проявляється через п’ять принципів, які однаково важливі для будь-якого ринку — і для українського зокрема.

1️⃣ Стратегічна інтеграція

У пункті 8 EIOPA Guidelines on ORSA (2022) зазначено: “The ORSA should be an integral part of the business strategy and be taken into account on an ongoing basis in the strategic decisions of the undertaking.” Це означає, що результати ORSA мають бути вбудовані у процес ухвалення рішень — від формування бюджету до перегляду продуктової політики.

Практичний приклад (VIG, 2023):
Vienna Insurance Group SFCR (2023) підтверджує, що результати ORSA враховуються у процесі стратегічного планування та затверджуються на рівні правління групи. У документі зазначено: “The ORSA results are integrated into the strategic planning process and discussed by the Managing Board.” Це означає, що ORSA не є окремим звітом, а частиною системи стратегічного управління.

Висновок: Зріла ORSA починається там, де ризиковий аналіз стає інструментом управління бізнесом, а не звітом для регулятора.

2️⃣ Пропорційність

EIOPA Report on the Application of the Principle of Proportionality in Insurance Supervision (2023) визначає, що мета пропорційності — забезпечити ефективність процесів без втрати їхньої суті. “Proportionality aims to ensure that supervisory expectations are commensurate with the nature, scale and complexity of the business.”

Практичний приклад (VIG дочірні компанії, 2023):
У SFCR дочірніх компаній групи VIG (зокрема, Compensa Life SE) описано, що ORSA обмежується ключовими ризиками, релевантними для профілю компанії, з чітким обґрунтуванням сценаріїв та припущень. Регулятори Естонії та Польщі підтвердили адекватність цього підходу під час перевірок (інформація з публічних supervisory reviews у звіті EIOPA Supervisory Convergence 2023).

Висновок: Пропорційність — це не спрощення, а вміння зосередитися на головному: ризики мають аналізуватись настільки глибоко, наскільки це потрібно для прийняття рішень.

3️⃣ Доказовість

У EIOPA Supervisory Convergence Report (2023) наголошено, що якість ORSA визначається “traceability and justification of assumptions and decisions.”
Тобто, кожне припущення має бути підкріплене доказами, а кожен висновок — поясненням.

Практичний приклад (Lloyd’s, 2023):
Lloyd’s Annual Report (2023) описує ORSA як частину системи управління ризиками, де результати регулярно переглядаються Risk Committee та порівнюються з рамками risk appetite. Звіт зазначає: “The ORSA process and outcomes are reviewed quarterly by the Risk Committee to ensure alignment with the risk appetite and capital position.”
Це забезпечує повну простежуваність між аналітикою, рішеннями та діями.

Висновок: Доказовість — це коли у звіті не просто наведені цифри, а зрозуміло, як із них випливає управлінське рішення.

4️⃣ Культура ризик-менеджменту

CRO Forum (2023) у звіті “Risk Governance and Culture: Building Resilience through Trust” підкреслює, що ефективність ORSA залежить від зрілої культури ризиків, яка “encourages transparency, learning and shared ownership.”

Практичний приклад (Allianz, 2024):
Allianz Group SFCR (2024) та Annual Report (2024) описують програму “Allianz Risk Management Framework”, у межах якої компанія проводить системне навчання менеджерів різних рівнів. У звіті зазначено: “Regular trainings and group-wide communication ensure that risk awareness is embedded across all functions.”
Це показує, що культура ризик-менеджменту — не декларація, а регулярна практика.

Висновок: Зріла ORSA не може існувати без культури, у якій ризики сприймаються не як формальна вимога, а як частина управлінського мислення.

5️⃣ Чесність у висновках

EIOPA Guidelines on ORSA (2022) прямо закликають до “realistic and credible assessments.” Це означає, що компанія має показувати реальні виклики, а не «ідеальні» сценарії.

Практичний приклад (Zurich, 2023):
У Zurich Insurance Group SFCR (2023) описано, що під час ORSA розглядаються “adverse and reverse stress scenarios”, які демонструють вплив потенційно несприятливих подій на платоспроможність. У документі підкреслено: “Zurich’s ORSA includes reverse stress tests to identify scenarios that could threaten the Group’s solvency.”
Це приклад чесного, реалістичного підходу до оцінки ризиків.

Висновок: Чесність у ORSA — це не слабкість, а ознака зрілості. Вона створює довіру, яку не можна досягти жодною математичною точністю.

Зріла ORSA — це не процес, а культура управління. Вона поєднує аналітику, довіру і прозорість, перетворюючи ризик-менеджмент на частину стратегічного мислення. І саме ці п’ять принципів — стратегічна інтеграція, пропорційність, доказовість, культура і чесність — визначають, чи стане власна оцінка ризиків для страховика формальністю чи справжнім інструментом стійкості.

5. ORSA як дороговказ зрілості українського страхового ринку

Поняття «зрілості системи управління ризиками» стає центральним у сучасному нагляді. EIOPA у своїх звітах 2023 року наголошує: справжня мета наглядової конвергенції полягає не лише у дотриманні формальних вимог, а у формуванні послідовної культури управління ризиками, що пронизує всі рівні управління. Власна оцінка ризиків і платоспроможності (ORSA) є ключовим індикатором цієї зрілості.

У EIOPA Guidelines on ORSA (2022) визначено, що ORSA має бути безперервним процесом, який об’єднує стратегічне планування, аналіз ризиків і управління капіталом. Саме така логіка сьогодні поступово утверджується в Україні. Хоча НБУ у Постанові №194 прямо не використовує термін “ORSA”, вимоги до системи управління ризиками та до відповідальності правління фактично створюють його основу. Правління несе відповідальність за ефективність системи управління, а політика ризиків має враховувати розмір, складність і характер діяльності страховика — це пряме втілення принципу пропорційності, на якому базується ORSA.

У Білій книзі НБУ “Ризик-менеджмент у страхуванні” (2020) наголошено, що побудова системи ризик-менеджменту — це «питання культури управління, а не набору процедур». Ця фраза чітко відображає різницю між формальним і зрілим підходом. Зрілість полягає не в наявності політик чи звітів, а у здатності компанії чесно оцінювати власну стійкість, приймати рішення на основі ризикового аналізу та документувати логіку цих рішень.

В EIOPA Supervisory Convergence Report (2023) підкреслено, що майбутня оцінка якості ризик-менеджменту в ЄС ґрунтуватиметься на «evidence of decision-making processes and board involvement». Для українського ринку це означає поступовий перехід від контролю за наявністю документів — до контролю за якістю управлінських рішень. Зрештою, це саме те, що й передбачено у Постанові №194: правління несе повну відповідальність за створення ефективної системи управління ризиками.

У такому контексті ORSA для України стає не лише елементом методології, а практичним індикатором управлінської зрілості. Компанії, які впроваджують ORSA не як звіт, а як інтегрований управлінський процес, фактично формують стандарти нової професійної культури. Для ринку це важливо не лише через регуляторну відповідність, а й тому, що прозора, доказова і системна ORSA підвищує довіру — з боку акціонерів, клієнтів і регулятора.

EIOPA у своїй аналітиці 2023 року наголошує, що довіра і прозорість поступово стають нефінансовими активами, які зміцнюють капітальну стійкість. Той самий принцип можна застосувати і до українського ринку: компанія, яка вміє говорити про свої ризики відкрито, показує не слабкість, а професіоналізм.

Поступове запровадження ORSA в Україні — це не лише адаптація європейських стандартів, а й крок до формування спільної мови між страховиками, регулятором і суспільством. Це мова довіри, доказовості й відповідальності. У цій мові найважливіше слово — чесність: чесність у припущеннях, у висновках і в готовності визнати ризики такими, якими вони є.

І саме ця чесність, підкріплена професійною структурою та незалежним управлінням, стає головною ознакою зрілості українського страхового ринку. ORSA — не обов’язок, а дороговказ. І якщо цей шлях буде пройдений чесно, він приведе ринок до головного результату — довіри, яку неможливо приписати, але можна заслужити.

Фінальне слово циклу “ORSA — від концепції до культури”

Власна оцінка ризиків і платоспроможності — це більше, ніж регуляторна вимога. У підходах EIOPA ORSA визначається як безперервний процес, який допомагає компанії поєднати стратегію, капітал і ризики у єдину логіку управління. У національному контексті цю логіку підтримує Постанова НБУ №194, що покладає на правління страховика відповідальність за створення, функціонування та ефективність системи управління, включно з управлінням ризиками.

У кожній з дев’яти статей цього циклу ORSA постає не як звіт чи процедура, а як індикатор управлінської зрілості. Вона показує, наскільки компанія вміє мислити стратегічно, приймати рішення на основі доказів, підтримувати культуру довіри та діяти чесно навіть у невизначеному середовищі.

Український ринок сьогодні лише формує власну практику ORSA. Але саме в цьому його сила: можна не копіювати європейські форми, а одразу будувати процес, заснований на суті — пропорційності, доказовості, культурі й відповідальності.

ORSA — це не контрольний інструмент регулятора, а дзеркало компанії. Воно показує, наскільки глибоко управління розуміє власні ризики, як швидко реагує на зміни та як перетворює аналіз на дію. І якщо цей процес побудований чесно, системно й відкрито, він стає не лише вимогою, а дороговказом зрілості для всього страхового ринку України.

Сергій Бабич