1. Довіра як новий капітал ORSA

Ще недавно ORSA розглядали передусім як технічний інструмент контролю платоспроможності. Але за останні роки вона стала чимось більшим — механізмом формування довіри. Довіра до компанії, до її управління ризиками та до її прозорості перетворилася на особливий капітал — нефінансовий, але вирішальний для стійкості.

У EIOPA Supervisory Statement on Transparency and Communication of Risks (2024) підкреслено, що страхові компанії мають забезпечувати «зрозуміле та послідовне пояснення ризиків у своїй звітності, щоб підвищувати довіру ринку та суспільства». Регулятор більше не сприймає ORSA як внутрішній документ для нагляду — він бачить у ній інструмент публічного довіроутворення. Саме через ORSA страховики демонструють, що їхні бізнес-цілі погоджені з принципами стійкості та відповідальності.

Цю тенденцію підтверджує і CRO Forum (2023) у доповіді «Building Resilience through Trust»: довіра стає «нематеріальним активом», який підсилює капітальну стійкість компанії. Коли ринок бачить чіткість у звітності та чесність в аналізі ризиків, вартість фінансового капіталу знижується, а репутаційна надійність зростає. Таким чином, ORSA виконує подвійну роль: вона підтримує баланс капіталу і водночас створює довіру до самої компанії.

Європейські страховики уже вбудували цю логіку у свої практики. У Allianz Group Annual Report (2024) довіра згадується як «фундамент стратегії ризик-менеджменту та сталого розвитку». Компанія підкреслює, що прозоре розкриття ризиків і цілей дозволяє зміцнювати взаєморозуміння з інвесторами та регуляторами. Zurich Sustainability Highlights (2023) робить наголос на тому, що прозорість у ризик-менеджменті є невід’ємною частиною корпоративного governance та ESG-підходу компанії. Це вже не питання звітності — це питання ідентичності бренду.

Таким чином, довіра виходить за межі фінансових метрик. Вона стає критерієм зрілості системи управління ризиками. Як зазначає EIOPA, сучасна страхова компанія повинна уміти не лише рахувати ризики, а й пояснювати їх суспільству. І власна оцінка ризиків і платоспроможності стає найкращою платформою для такого пояснення. У цьому сенсі ORSA перетворюється на індикатор довіри — до компанії, до її стратегічних намірів і до самої страхової галузі.

2. ORSA і прозорість: коли довіра стає вимірюваною

Довіра завжди здавалась чимось невловимим — її не можна виміряти чи порахувати. Але в сучасному регуляторному середовищі це вже не так. ORSA робить довіру видимою і вимірюваною, бо саме вона визначає, наскільки відкрито компанія готова пояснювати свої ризики.

У документі EIOPA Supervisory Statement on Transparency and Communication of Risks (2024) наголошується: прозорість у поданні ризиків має не лише інформаційну, а й управлінську функцію. Компанія, яка вміє пояснювати свої ризики, демонструє якість управління і зрілість корпоративної культури. EIOPA підкреслює, що narrative reporting — тобто якісний опис ризиків і рішень — стає так само важливим, як і кількісні показники.

Цей підхід особливо помітний у публічній звітності провідних європейських страховиків. Allianz Group Annual Report (2024) прямо зазначає, що “meaningful risk disclosure builds trust among stakeholders” — змістовне розкриття ризиків формує довіру між усіма сторонами. У компанії ORSA розглядають не лише як внутрішній процес, а як частину публічного діалогу: пояснення, чому приймаються певні стратегічні рішення, як оцінюється вплив ESG-факторів і що стоїть за показниками капітальної стійкості.

Zurich Sustainability Highlights (2023) також наголошує, що довіра до компанії ґрунтується на “clarity and honesty of risk communication” — ясності й чесності у спілкуванні про ризики. Компанія прямо вказує, що послідовна подача ризикової інформації підвищує довіру клієнтів, інвесторів і регуляторів. Це не просто звіт — це мова відповідального бізнесу, де показники стають аргументами, а пояснення — індикатором зрілості.

CRO Forum (2023) у звіті «Building Resilience through Trust» доповнює цю позицію: якість комунікації про ризики — це спосіб виміряти довіру. Учасники Форуму відзначають, що в сучасних умовах інформаційного тиску ринок цінує не безпомилковість, а відкритість. Тому ORSA, яка чесно відображає ризики, має більшу вагу, ніж та, що намагається створити ілюзію стабільності.

Для європейського регулятора прозорість стала частиною управління ризиками, а не лише публічних обов’язків. І це зміщує акценти: ORSA більше не є лише документом для перевірки, а механізмом комунікації довіри. Те, як компанія описує свої ризики, показує не тільки її рівень професіоналізму, а й ступінь відповідальності перед суспільством.

3. ESG-капітал: ORSA як інструмент довгострокової стійкості

Традиційно капітал страхової компанії вимірювався цифрами: активами, резервами, коефіцієнтом SCR. Проте сьогодні цього вже недостатньо. Європейський регулятор і професійна спільнота дедалі частіше говорять про ESG-капітал — суму нефінансових ресурсів, які забезпечують довіру, репутацію й стійкість бізнесу. ORSA відіграє у цьому ключову роль.

EIOPA у своїй Opinion on the supervision of the use of climate change risk scenarios in ORSA (2021) наголосила: включення кліматичних сценаріїв не є технічним завданням, а частиною стратегічного підходу до стійкості. Ця позиція була розвинута у Sustainable Finance Progress Report (2023), де EIOPA прямо вказала, що інтеграція ESG-ризиків у ORSA є «одним із головних напрямів розвитку ризик-менеджменту» в ЄС. Інакше кажучи, власна оцінка ризиків стає не лише фінансовою, а й етичної оцінкою того, наскільки компанія готова працювати в умовах переходу до стійкої економіки.

CRO Forum (2023) розглядає цей процес як формування «довгострокового ESG-капіталу». Учасники Форуму зазначають, що системи ризик-менеджменту, які враховують екологічні, соціальні та управлінські аспекти, підвищують здатність страховиків адаптуватися до структурних змін у суспільстві. ORSA у цьому контексті перетворюється на «інструмент довіри до стійкості»: вона показує, наскільки компанія здатна поєднувати комерційні цілі з відповідальністю перед середовищем і спільнотою.

У Allianz Group Annual Report (2024) ESG прямо визначено як складову довгострокової фінансової стратегії. Компанія пояснює, що процес ORSA використовується для оцінки взаємозв’язку між фінансовими ризиками, ESG-факторами та стратегічними пріоритетами. Zurich Sustainability Report (2023) також підкреслює: ESG-ризики оцінюються не ізольовано, а через систему власної оцінки платоспроможності, що дозволяє інтегрувати їх у планування капіталу та управління портфелем.

Таким чином, ORSA стає практичним містком між ризиками й репутацією. Вона допомагає перетворити абстрактне поняття “відповідального бізнесу” на вимірювану реальність. Коли у звіті компанії з’являються сценарії, що враховують зміни клімату, соціальні виклики чи вимоги корпоративного управління, це не лише про контроль ризиків — це про готовність думати стратегічно і діяти відповідально.

У результаті ORSA формує новий тип капіталу — капітал довіри, що ґрунтується на прозорості, передбачуваності та етичності. І саме цей капітал стає ключовим ресурсом стійкості у світі, який дедалі більше оцінює не лише прибуток, а й вплив.

4. Репутаційний ризик у рамках ORSA

Репутаційний ризик — один із найменш вимірюваних, але водночас найвпливовіших чинників у сучасному управлінні стійкістю. EIOPA не виділяє його як окрему категорію платоспроможності, проте у своїх Guidelines on System of Governance (2020) та Supervisory Convergence Report (2023) прямо вказує: репутаційні наслідки мають враховуватись у межах власної оцінки ризиків і платоспроможності. Це означає, що ORSA повинна відображати не лише фінансові наслідки подій, а й їхній вплив на довіру до компанії.

CRO Forum у своєму аналітичному документі “Reputation Risk in the Insurance Industry” (2022) визначає репутаційний ризик як “вторинний, але системний” — тобто такий, що не існує сам по собі, а є наслідком операційних, правових або етичних порушень, які можуть підірвати довіру клієнтів, партнерів чи регуляторів. Форум пропонує підхід, за яким репутаційний ризик оцінюється через призму втрати соціальної легітимності — здатності компанії підтримувати суспільне схвалення своєї діяльності.

PRA (SS1/21 Operational Resilience, 2021) також розглядає репутаційний аспект як критичний компонент операційної стійкості. У документі наголошується, що навіть технічно незначні збої можуть мати непропорційно великий вплив на репутацію та фінансову стабільність компанії. Тому ефективне управління репутаційним ризиком є елементом ширшої системи стійкості — і логічно інтегрується в ORSA.

Приклади європейських страховиків підтверджують цю тенденцію. У Zurich Group SFCR (2023) репутаційний ризик згадується серед ключових нефінансових факторів, що відстежуються на рівні ради директорів. Компанія описує процес “Reputation Impact Assessment”, який оцінює потенційні наслідки інцидентів для ринкової довіри. Lloyd’s Annual Report (2023) також підкреслює, що репутаційна надійність є “cornerstone of market confidence” — наріжним каменем довіри до страхової спільноти.

Для ORSA це має конкретне практичне значення. Репутаційний ризик не піддається стандартному кількісному виміру, але він може бути якісно оцінений через три параметри: прозорість, реакцію та послідовність. Прозорість показує, чи визнає компанія проблеми; реакція — як швидко вона їх вирішує; послідовність — чи узгоджуються дії з проголошеними цінностями. Ці елементи формують довіру, яка стає частиною репутаційного капіталу і, зрештою, визначає стійкість компанії не менше, ніж фінансові показники.

Таким чином, у сучасній практиці ORSA репутаційний ризик — це не “додаток” до операційного управління, а лакмусовий папірець корпоративної зрілості. Якщо компанія здатна відверто оцінювати, як її рішення впливають на довіру, вона не лише виконує вимоги регулятора, а й зміцнює свій найцінніший актив — репутацію.

5. ORSA як мова довіри

Довіра — це не результат, а мова, якою сучасна страхова компанія спілкується зі світом. І ORSA дедалі частіше стає цією мовою. У EIOPA Supervisory Statement on Transparency and Communication of Risks (2024) підкреслено: спосіб, у який страховики описують свої ризики, є не менш важливим, ніж самі показники. Це не просто форма звітування — це прояв корпоративної чесності.

CRO Forum (2023) називає довіру “інфраструктурою фінансової стійкості”: вона тримає систему навіть тоді, коли цифри змінюються. Саме ORSA забезпечує цей зв’язок між управлінням ризиками та сприйняттям компанії ринком. Коли власна оцінка побудована на прозорості, логіці та послідовності, вона стає доказом надійності — мовчазним, але переконливим аргументом для інвесторів, регуляторів і клієнтів.

У Allianz Group Annual Report (2024) зазначено, що “trust is an outcome of transparency and accountability”. Цей підхід показує, що довіра — не абстракція, а результат послідовної поведінки. Zurich Sustainability Report (2023) формулює це ще чіткіше: “Integrity and clarity in risk communication strengthen long-term resilience.” Тобто, прозорість у комунікації ризиків стає чинником довгострокової стійкості.

В аналітиці OECD Trust in Business Report (2023) підкреслюється, що для фінансових інституцій довіра дедалі частіше стає конкурентною перевагою. Її не можна купити чи декларувати — її можна лише довести через послідовність дій. І саме ORSA створює цю послідовність: вона з’єднує ризики, рішення й наслідки в одну історію, яку компанія розповідає про себе.

Для європейських і українських страховиків це означає, що ORSA виходить за межі технічного процесу. Вона стає спільною мовою фінансистів, ризик-менеджерів, керівників і регуляторів. Ця мова не про звітність, а про взаєморозуміння. І коли компанія опановує її, вона переходить на новий рівень зрілості — де довіра стає таким самим активом, як капітал.

Тож ORSA — це не лише оцінка ризиків, а наратив довіри, який розповідає, хто ми є, як ми приймаємо рішення і чому нам можна довіряти. І в цьому полягає її справжнє майбутнє.

Місток до фінальної статті циклу — “ORSA в українських реаліях: як побудувати зрілу систему в умовах невизначеності”
У ній ми поговоримо про специфіку впровадження ORSA в українських страховиків: як застосувати європейські стандарти пропорційно до воєнних і ринкових ризиків, які кроки допомагають сформувати “живу” систему навіть у мінливому середовищі, і чому чесність оцінки стає головним джерелом довіри до ринку.

Сергій Бабич