Ризик на благо: про ex gratia як інструмент управління репутацією і стабільністю ринку

  1. Вступ

Ще донедавна це здавалося абсурдним гіпотетичним кейсом із тренінгів для молодих андеррайтерів: «Уламки ракети пошкодили застраховану будівлю. Але ж у договорі чітко прописано — військові ризики виключено. Що робити?»

Сьогодні це вже не кейс, а щоденна практика. На поштове відділення, автосалон, приватний будинок, офісний центр — усе це траплялося і трапляється насправді. Сума збитку — реальна, договір страхування — чинний, але ж без покриття бойових дій. І тут виникає дуже делікатне питання: чи має право страховик платити, якщо не зобов’язаний? В умовах війни, коли емоції клієнтів межують з відчаєм, а довіра до фінансових інституцій і без того під тиском, компанія опиняється на роздоріжжі:

  • не платити, бо не передбачено договором — юридично правильно, але репутаційно токсично;
  • заплатити, навіть без зобов’язання — з людської точки зору правильно, але з погляду аудиту, податкової та регулятора — зона ризику.

І саме тут на сцену виходить поняття, про яке світовий страховий ринок добре знає,  — ex gratia, або виплата «з милості», «з доброї волі». Чи можлива вона в українських реаліях? Які юридичні, фіскальні, репутаційні та стратегічні ризики тягне за собою? А головне — чи може ризик-менеджер допомогти прийняти зважене рішення?

Давайте розберемося разом.

 

  1. Що таке ex gratia: теорія і практика

Термін ex gratia походить із латини і дослівно означає «з ласки» або «з доброї волі». У страхуванні цим поняттям позначають виплати, які здійснюються не на підставі договору, а як жест доброї волі страховика — зазвичай у виняткових або емоційно складних обставинах. Юридично ex gratia не є визнанням відповідальності. Це принципова відмінність: компанія не підтверджує, що мала платити, — вона лише вирішує підтримати клієнта. Таке рішення може мати різні мотиви:

  • гуманітарні міркування (наприклад, загибель дітей або повна втрата житла);
  • репутаційні ризики (особливо для великих компаній);
  • прагнення зберегти клієнта або ринок у стратегічній перспективі.

У міжнародній практиці виплати ex gratia мають чітко формалізовані правила. Наприклад, деякі компанії:

  • встановлюють ліміти на суму такої виплати (наприклад, до 5 000 євро — рішення ухвалює директор філії; понад 50 000 — лише правління);
  • зберігають детальну документацію щодо причин виплати;
  • окремо інформують аудитора, наглядову раду, регулятора, щоб уникнути підозр у прихованих зобов’язаннях.

В Україні ж ex gratia досі не врегульоване жодним нормативним актом. Закон про страхування мовчить. Постанова №64 НБУ не містить визначення цієї практики, але й прямо не забороняє її. Податкове законодавство не визнає такі виплати витратами, що зменшують базу оподаткування. Ба більше — у деяких випадках їх можуть розцінювати як порушення договору (мовляв, страхова компанія не має права витрачати кошти клієнтів без юридичних підстав). А отже — це зона підвищеного ризику, що вимагає не лише емоційного, а й фахового аналізу.

Що ж, спробуємо подивитися на ситуацію очима ризик-менеджера: як оцінити ризики таких рішень, коли виплати ex gratia можуть бути виправдані, а коли — ні, і які запобіжники можна передбачити.

 

  1. Ex gratia під мікроскопом: ризики, про які не можна мовчати

У рішенні про виплату ex gratia завжди є те, що зазвичай приховано за емоціями: ризики. Саме вони визначають, чи стане така виплата благородним жестом — чи джерелом проблем. Нижче — основні типи ризиків, які має враховувати ризик-менеджер перед тим, як дати зелене світло.

3.1 Юридичний ризик

Основна загроза — те, що виплата, яка формально не передбачена договором, може бути розцінена як визнання зобов’язань. І якщо один клієнт отримав гроші «з ласки», інші можуть почати вимагати аналогічного підходу. Особливо небезпечні ситуації, коли:

  • компанія здійснює виплату ex gratia, але не зазначає це прямо в документах (виникає правова неоднозначність);
  • немає внутрішнього регламенту щодо таких рішень — отже, не визначено, хто має право приймати рішення, на яких підставах, в якій сумі;
  • компанія регулярно практикує ex gratia, і така «винятковість» стає системною.

3.2 Податковий ризик

Якщо виплата не передбачена договором, податкові органи можуть визнати її нецільовим використанням коштів, а отже — не дозволити включити її до витрат, що зменшують оподатковуваний прибуток. Тобто:

  • компанія зробить виплату — а потім ще й сплатить податок з цієї суми, бо вона не вважається витратами;
  • у разі перевірки можлива фіскальна претензія: чому ви платили за непередбачене покриття?

3.3 Репутаційний ризик

На перший погляд здається, що виплата ex gratia покращує репутацію. Але й тут не все однозначно:

  • клієнти, які не отримали виплату, можуть вважати себе дискримінованими;
  • мас-медіа або конкуренти можуть інтерпретувати це як визнання провини, хоча юридично це не так;
  • якщо у компанії є акціонери або міжнародні партнери — вони можуть поставити під сумнів якість андеррайтингу та дотримання політик.

3.4 Регуляторний ризик

НБУ, хоч і не забороняє виплати ex gratia, може розцінити їх як вихід за рамки затвердженої політики андеррайтингу або необґрунтовану зміну страхового портфеля. Зокрема:

  • якщо таких виплат багато, або суми значні — виникає ризик порушення платоспроможності, і регулятор може поставити питання: «Чому ви платите не за договором?»
  • у плані прозорості та звітності ex gratia виплати важко відображаються в обліку, і НБУ може вимагати додаткових пояснень.

3.5 Стратегічний ризик

Виплата ex gratia може сприйматися як короткострокова гуманність, але призвести до довгострокових структурних наслідків:

  • сигнал для ринку: страхувати військові ризики не обов’язково, все одно щось виплатять;
  • розмиття межі між покритим і непокритим ризиком, що в довгостроковій перспективі б’є по довірі до продукту;
  • у воєнний час очікування ex gratia можуть перетворитися на «мовчазну норму», яку потім буде важко скасувати.

Висновок:
Жодна виплата ex gratia не буває «безкоштовною» — завжди є вартість у вигляді юридичних, податкових, репутаційних або стратегічних наслідків. Це не привід ніколи не платити, але вага рішення повинна бути усвідомленою, з обов’язковою оцінкою ризиків, залученням правників, аудиторів, ризик-менеджера.

 

  1. Умови, за яких виплата ex gratia є виправданою

Рішення про виплату ex gratia — це завжди виняток. Але виняток може бути виправданим. Для цього потрібно, щоб були дотримані як мінімум три умови: чітка мотивація, контрольованість ризиків і стратегічна доцільність. Спробуймо розглянути практичні кейси.

4.1 Справедливість понад формалізм

Іноді характер збитку, хоч і формально не покритий договором, настільки очевидно підпадає під суспільне уявлення про справедливість, що відмова у виплаті завдає шкоди репутації. Наприклад:

  • уламки дрону пошкодили вікна офісу, договір не покриває військові ризики, але в інших аспектах умови збігаються;
  • клієнт — постійний, сумлінний, із беззбитковою історією.

У такому випадку обґрунтована, одноразова виплата (необов’язково повна) може стати способом зберегти довіру, уникнути публічного скандалу і втрати клієнта.

4.2 Репутаційна вигода перевищує витрати

У публічному просторі існує негласна шкала: хто в біді — заслуговує на допомогу. І якщо компанія заявляє про свою соціальну відповідальність (памʼятаєте ESG?), але відмовляє у допомозі в очевидно трагічній ситуації (при тому, що виплата компанії цілком по кишені) — репутаційні втрати можуть бути більшими за суму виплати.

Приклад:

  • постраждало авто лікаря «швидкої», який повертався з нічного чергування;
  • страхова компанія — активна в медіа, декларує підтримку соціальних ініціатив;
  • шкода невелика, а медійне покриття — потенційно значне.

У таких ситуаціях ex gratia — не акт благодійності, а інструмент управління репутаційним ризиком.

4.3 Виплата дозволяє уникнути судових витрат

Навіть коли позиція страховика юридично бездоганна, судовий спір (а особливо — кілька рішень не на користь компанії) може коштувати дорожче, ніж невелика, добровільна виплата тут і зараз. Якщо:

  • правова позиція клієнта слабка, але має шанс на позитивне трактування в суді;
  • витрати на юридичний супровід, експертизи, судові збори тощо перевищують суму збитку;
  • затяжний розгляд справи може стати предметом публічного обговорення.

Виплата ex gratia в обмін на відмову від претензій може стати стратегічно правильним рішенням.

4.4 Системна клієнтська цінність

Для клієнтів з великою історією співпраці, великим портфелем або особливою лояльністю рішення на користь ex gratia може бути вкладенням у довготривалі відносини. Якщо компанія розуміє, наприклад,що:

  • клієнт платить понад 5 років, ніколи не мав значних збитків;
  • має ще кілька активних полісів (не лише авто, а й майно, медстрахування);
  • вартість виплати ex gratia — незначна порівняно з доходом від співпраці.

Це рішення в інтересах самого бізнесу, а не лише жест доброї волі.

 

4.5 Виплата як частина врегулювання кризової ситуації

У період надзвичайних ситуацій (повені, землетруси, війна) держава й суспільство очікують від страхових компаній небуквального, а конструктивного підходу. Якщо компанія має змогу допомогти клієнтам — вона часто отримає значно більше, ніж втратить.

Втім, такі виплати повинні бути:

  • чітко зафіксовані як ex gratia,
  • одноразові або обмежені у часі,
  • з внутрішнім погодженням (рішення правління, ради директорів, або окремий порядок для кризових ситуацій).

 

Висновок:
Ex gratia — це не слабкість чи відчай, це гнучкість і стратегічне мислення. Але вона має працювати не проти політик компанії, а на користь її майбутнього.

 

  1. Як уникнути пасток: внутрішні процедури і роль ризик-менеджера

Виплата ex gratia — це завжди рух поза межами заздалегідь погодженого договору. А будь-який рух поза межами — це потенційна пастка. Щоб не потрапити в неї, компанії варто не лише діяти в рамках добра, а й у рамках розумних процедур. І саме тут на сцену виходить ризик-менеджер — не з формальним чек-листом, а з холодною головою в гарячій ситуації.

5.1 Прозора процедура прийняття рішень

Перш за все, рішення про виплату ex gratia має бути формалізованим. Це не може бути спонтанна дія співробітника врегулювання збитків — навіть з найкращих міркувань.

Рекомендація:

  • створити регламент прийняття рішень про виплати ex gratia;
  • передбачити обов’язкову участь ризик-менеджера, фінансиста та юриста в процесі погодження;
  • затверджувати виплати окремим внутрішнім протоколом або рішенням правління/CEO;
  • заборонити спонтанні «добрі вчинки» без сліду в системі документообігу.

5.2 Критерії прийнятності: ризик-апетит та допустимі сценарії

У політиці управління ризиками компанії доцільно окремо описати підхід до ex gratia:

  • у яких випадках це може бути розглянуто;
  • хто має повноваження ініціювати;
  • які суми є допустимими;
  • чи допускається публічне розголошення такої виплати.

Це дозволяє узгодити ex gratia з ризик-апетитом компанії: наприклад, може бути встановлений щорічний ліміт витрат на такі випадки (як відсоток від премій чи резервів).

5.3 Роль ризик-менеджера: не заборонити, а пояснити

Завдання ризик-менеджера — не махати червоним прапором «Заборонено!», а пояснювати наслідки, моделювати сценарії та фіксувати обґрунтування:

  • що буде, якщо ми виплатимо?
  • а якщо не виплатимо?
  • чи створимо ми прецедент?
  • які регуляторні або фіскальні ризики виникають?
  • чи є підстави вважати, що клієнт спробує оскаржити відмову?

Ризик-менеджер — це адвокат здорового глузду, а не сторож суворих правил.

5.4 Уникнення зловживань

Одна з головних загроз — перетворення ex gratia на «чорну касу» виплат: для обраних, впливових або просто галасливих клієнтів. Щоб уникнути цього:

  • всі ex gratia мають проходити через єдину точку погодження;
  • має бути періодична звітність: скільки, кому, коли і чому;
  • бажано не допускати повторного звернення одного клієнта за таким механізмом.

5.5 Документування і комунікація

Факт виплати ex gratia має бути чітко задокументований у досьє клієнта:

  • з формулюванням, що це разова виплата поза умовами договору;
  • з фіксацією причин, погоджень і осіб, які ухвалили рішення.

А головне — комунікація з клієнтом:

  • оформлення як листа з супровідним поясненням;
  • уникати формулювань, які створюють прецедент чи виглядають як визнання обов’язку;
  • чітко зазначити, що виплата ex gratia — це виключення, а не правило.

Висновок:
Виплата ex gratia без внутрішніх правил — це прогулянка мінним полем у тумані. Виплата ex gratia за наявності чіткої процедури, з участю ризик-менеджера — це гнучка управлінська дія, а не слабкість.

 

 

  1. Позиція фіскальних і регуляторних органів: що потрібно врахувати

І ось тут починається справжній танець на тонкому льоду. Адже навіть якщо страховик має фінансову змогу і внутрішню згоду на виплату ex gratia, залишається ще один важливий гравець — фіскальні та регуляторні органи. А вони, як відомо, не завжди мають почуття гумору, особливо коли йдеться про витрати, які не передбачені договором.

6.1 Податкові ризики: не визнали — до побачення

Податкові органи дивляться на ex gratia з дуже простим запитанням: це операційні витрати? Якщо в угоді прямо не передбачено таку виплату, податківці можуть:

  • не визнати витрату, що призведе до донарахування податку на прибуток;
  • поставити під сумнів сам факт операції (особливо якщо відсутній причинно-наслідковий зв’язок).

Джерело позиції: листи ДПС України, що стосуються «негарантованих» чи «добровільних» виплат. Прямого роз’яснення щодо ex gratia немає, але підхід читається однозначно: витрати мають бути обґрунтовані, договірні та підтверджені економічною доцільністю.

6.2 Резерви: де логіка, там і питання

Виплати ex gratia не формують технічні резерви, оскільки не базуються на страховому зобов’язанні. Це означає:

  • зменшується прогнозованість навантаження на резерви;
  • виникає ризик перекручення статистики збитковості;
  • можлива критика з боку аудиторів, якщо обсяг ex gratia починає зростати.

Рекомендація: ex gratia слід обліковувати окремо — не як частину врегульованих збитків, а як окрему статтю в аналітиці.

6.3 Регулятор: спостерігає мовчки, але не сліпо

Національний банк України не має чітких вимог щодо ex gratia. Але він уважно аналізує структуру витрат, збитковість та репутаційні ризики.

У кращому випадку — мовчазне погодження. У гіршому:

  • питання під час інспекцій;
  • критичні зауваження в акті перевірки щодо прозорості або обґрунтованості;
  • рекомендації щодо посилення процедур погодження нестандартних виплат.

Неформальні сигнали з ринку: є неофіційна інформація, що страховики, які робили значні виплати ex gratia після ракетних ударів, мали розмови з інспекторами щодо впливу таких рішень на фінстійкість компанії.

 

6.4 Держфінмоніторинг: а чи не фінансування це когось?

Якщо мова йде про значну виплату невідомому бенефіціару (наприклад, у випадку застрахованого майна, пов’язаного з військовими структурами чи іноземними фондами), може виникнути питання фінансового моніторингу:

  • хто отримувач?
  • чи не перебуває він у санкційних списках?
  • чи не створює виплата підозр у відмиванні коштів?

Це не частий, але реальний ризик, особливо якщо страховик намагається допомогти «по-людськи» в ситуаціях із подвійною юрисдикцією чи держмайном.

6.5 Аудитори: сторонні очі, які бачать по-своєму

Нарешті, аудитори часто ставлять питання:

  • на якій підставі зроблена виплата?
  • де внутрішній регламент?
  • чи погоджена вона правлінням?

Особливо обережними треба бути, якщо виплати ex gratia проводяться з використанням страхових резервів, або змінюють звітність щодо рівня збитковості.

Висновок: виплата ex gratia — це не лише «людяність» і «репутація». Це ще й тонка матерія відповідальності перед податківцями, регулятором, аудиторами та банком майбутньої перевірки. І лише той страховик, хто заздалегідь це усвідомлює і документує, зможе вийти з цієї ситуації з посмішкою, а не з донарахуванням і позаплановим аудитом.

 

  1. Чому ex gratia — це не про слабкість, а про відповідальність

У словах «ex gratia виплата» багато хто чує щось підозріле: мовляв, це ж не передбачено договором! Це як якесь «благодіяння за рахунок акціонерів». А в нинішні часи, коли кожна гривня під мікроскопом, — це чи не злочин?

Але давай дивитись глибше.

Це про відповідальність, а не «роздавання грошей»

Коли на багатоповерхівку падає уламок ракети, а під завалами опиняється офіс зі страховим полісом без покриття військових ризиків — це не «хитрий виняток» у договорі. Це біль, шок, втрата. І якщо компанія може — підкреслюю, може — допомогти, то не зробити цього може бути репутаційним самогубством. У цей момент на перше місце виходить не калькулятор, а репутація бренду, довіра клієнтів і співробітників, здатність діяти по-людськи.

Не всі герої носять накидки. Деякі — страховий сертифікат і розпорядження на виплату

В умовах війни українські страховики мають унікальний шанс продемонструвати, що страхування — це не про «дрібний шрифт», а про справжню підтримку у найскладніший момент. І не завжди для цього потрібно переписувати всю систему. Іноді — достатньо мати сміливість зробити крок назустріч, хай навіть у межах ex gratia. Так, це може бути важко. Так, це може вимагати дискусій з фінансистами, юристами, податківцями. Але саме такі рішення — і є те, що будує нову якість ринку.

Потрібна не лише воля, а й рамки

Звісно, діяти треба не навмання. Ex gratia — це не анархія. Потрібні політики, процедури, обмеження, контроль. Бо як тільки доброчесність перетворюється на «вибіркову щедрість» — це вже не страхування, а лотерея. Але відмовлятися від механізму тільки через страх податкових претензій чи перевірок — це теж не стратегія. Це втеча. І ринок, що біжить від викликів, ніколи не стане сильним.

На завершення — одне спостереження

В українських реаліях виплата ex gratia може виявитися не лише гуманним кроком, а й реальною конкурентною перевагою. Уяви собі ситуацію: клієнт отримав допомогу навіть без формального зобов’язання. Як ти думаєш, куди він піде наступного разу? І кого порадить знайомим? Правильно. До того, хто не сховався за параграфом, а вийшов назустріч з відкритим обличчям.

Післямова замість висновку

Так, ex gratia — це ризик. Але в часи війни бездіяльність — теж ризик, тільки більший. Страховик, що боїться діяти в критичний момент, може уникнути зайвих питань. Але він точно втратить головне — довіру. І тому ex gratia — це не слабкість. Це свідома, контрольована відповідальність. Іноді — з людським обличчям. А іноді — з ризик-апетитом. Але завжди — з серцем.

Сергій БАБИЧ