Член Української асоціації ризик-менеджерів, Михайло Рушковський, опублікував свою статтю у знаному виданні  Enterprise Risk Magazine. З дозволу автора публікуємо її українською мовою.

«Ми досліджуємо ключові практичні напрями управління геополітичними ризиками з огляду на його роль в умовах тривалої нинішньої невизначеності.

 Новий фронтир ризиків

У радах директорів по всьому світу одне слово змінює розмови про ризики: геополітика. Те, що раніше сприймалося як далекий фон (торговельні суперечки, регіональні конфлікти, дипломатична напруга), тепер перетворилося на центральну силу, що формує корпоративну стратегію. Операційне середовище світу сьогодні позначене сталою невизначеністю, фрагментованими альянсами та конкуруючими технологічними й енергетичними інтересами. Згідно зі звітом Global Trends 2040 Національної розвідувальної ради США, конкуренція за глобальний вплив, ймовірно, досягне найвищого рівня від часів Холодної війни, що призведе до ще більш мінливої та конфронтаційної геополітичної картини. Для міжнародного бізнесу це означає, що традиційні межі між політикою та економікою розмилися. Геополітична динаміка тепер безпосередньо впливає на вартість капіталу, стійкість ланцюгів постачання та навіть безпеку активів. Відповідно, функція управління ризиками має еволюціонувати – від простого прогнозування до стратегічного передбачення та побудови стійкості.

Енергетичний сектор, з огляду на його традиційні зв’язки з країнами, розташованими на перехресті геополітичних напружень, часто виступав одночасно барометром геополітичної напруги й галуззю, яка, ймовірно, найбільше зазнає впливу геополітичних подій.

Від усвідомлення до інтеграції

Корпоративна вразливість до геополітичних ризиків уже не є гіпотетичною. Останнє десятиліття випробувало стійкість глобальних бізнес-моделей: Brexit, торговельна війна між США та Китаєм, вторгнення Росії в Україну, збої в судноплавстві в Червоному морі та стрімкі регуляторні зміни, пов’язані з енергетикою й кліматом. Кожна з цих подій продемонструвала, що геополітичні шоки здатні пронизувати цілі галузі, зачіпаючи фінансові, операційні та репутаційні виміри.

Водночас багато компаній і досі сприймають геополітику як макроризик – щось, за чим потрібно стежити, але не обов’язково чим управляти. Еволюція управління геополітичними ризиками в міжнародних компаніях вимагає фундаментальної зміни мислення: інтеграції геополітичного аналізу в щоденний процес ухвалення рішень. Це передбачає три взаємодоповнювальні практики:

1. Геополітичний моніторинг: Створення структурованих систем сканування для відстеження змін у сфері політики, торгівлі та безпеки. Сучасні інструменти (аналітика на основі ШІ, інформаційні панелі з даними в реальному часі) допомагають перетворювати складні геополітичні сигнали на практичні для бізнесу інсайти.
2. Сценарне планування: Перехід від статичних рейтингів країнового ризику до динамічного тестування сценаріїв. Наприклад, що станеться, якщо критично важливі матеріали з підсанкційного регіону стануть недоступними? Як адаптується ваша логістична модель до морської блокади чи регіонального економічного розриву?
3. Рамки резильєнтності: Формування вбудованої в організацію адаптивної спроможності. Це включає стрес-тестування ланцюгів постачання, розробку стратегій подвійного постачання (dual sourcing), узгодження корпоративного апетиту до ризику з мінливими політичними реаліями та запровадження структури кризового менеджменту для забезпечення швидкого реагування та відновлення під час деструктивних подій.

Коли ці елементи поєднуються, геополітична обізнаність стає інституціоналізованою – не як одноразова оцінка, а як органічна частина стратегічного ритму компанії.

Принципи управління геополітичними ризиками

Спираючись на сучасну корпоративну практику та узагальнюючи провідні рамкові підходи, ефективне управління геополітичними ризиками ґрунтується на таких ключових принципах:

1. Поєднання підходів «згори донизу» та «знизу догори». Зазвичай більшість ризиків ідентифікується знизу догори. Управління геополітичними ризиками можна доповнити перспективою «згори донизу», щоб інтегрувати бачення керівництва в загальний ризик-профіль.
2. Процесна інтеграція. Замість того щоб створювати окремий додатковий процес для управління геополітичними ризиками, який потенційно збільшуватиме навантаження на учасників, новий підхід слід інтегрувати як надбудову до чинного процесу управління ризиками. Це забезпечить плавний перехід, ефективне використання ресурсів, а також збереже звичність у роботі з уже наявними інструментами, методиками та звітними лініями.
3. Бізнесова релевантність. Управління геополітичними ризиками має бути адаптованим до конкретного бізнес-контексту компанії. Це гарантує, що виявлені ризики є дійсно релевантними, а стратегії пом’якшення – дієвими для захисту інтересів компанії.

Ці принципи відображають прагматичний синтез кращих практик: вони перетворюють високорівневу геополітичну обізнаність на структуровані корпоративні дії.

Погляд уперед

Геополітика більше не є фоном; вона стала сценою, на якій змушений діяти глобальний бізнес. Шлях від «what if» (що якщо) до «so what» (і що?) і далі до «now what» (що тепер?) – це не абстрактна модель, а архітектура ухвалення рішень в умовах невизначеності.

В епоху загострення геополітичних розломів відстань між провалом і можливістю визначається тим, наскільки швидко й усвідомлено організації переходять від пасивного спостереження до цілеспрямованої адаптації. Час, коли про геополітику згадували постфактум, минув.»

     Д-р Михайло Рушковський — Керівник з управління корпоративними ризиками (Enterprise Risk Manager) у Qatar Chemical Company (Q-Chem) та автор наукової монографії з корпоративного управління ризиками та корпоративного урядування. У 2022 році він був відзначений премією European Risk Management Award у номінації Business Continuity Programme of the Year.

Докладніше за посиланням