З інтересом ознайомився зі статтею члена Української асоціації ризик-менеджерів Михайла Рушковського, опублікованою в знаному виданні Enterprise Risk Magazine, присвяченою впливу геополітики на енергетичні ринки та практичні інструменти ризик-менеджера. Тема не нова — про зростання ролі геополітичних факторів говорять уже кілька років. Але ця публікація цінна тим, що переводить дискусію з рівня загальних міркувань у площину вимірюваних ефектів і конкретних управлінських рішень. Нижче вашій увазі текст статті українською:

 

 

«КОЛИ ГЕОПОЛІТИКА ВДАРЯЄ ПО БАЛАНСУ

Енергетика, ринки та інструментарій ризик-менеджера

 

У попередній статті для Enterprise Risk Magazine (листопад/грудень 2025) я стверджував, що геополітика перетворилася з далекого фону на центральну силу, яка формує корпоративну стратегію. Події з того часу підтвердили цю тезу з неприємною швидкістю. У цій статті я досліджую, як ескалація на Близькому Сході перетворюється на вимірювані ринкові потрясіння – і які інструменти можуть застосувати ризик-менеджери.

 

Ціна конфлікту

Для енергетичних компаній та їхніх стейкхолдерів геополітична нестабільність має конкретну ціну. Кожен великий конфлікт на Близькому Сході за останні 35 років залишив свій слід на бенчмарках сирої нафти та глобальних фондових індексах. Наведена нижче таблиця фіксує закономірність, яку часто обговорюють якісно, але рідко систематизують у порівнянних даних.

 

Геополітичні ескалації на Близькому Сході: ринковий вплив

 

Конфлікт	Ціна нафти до	Пік ціни нафти	Зміна ціни	Вплив на S&P 500[1]	Відновлення S&P
Війна в Перській затоці 1990	$19/барель	$46/барель	+139%	-16%	~4 місяці
Війна в Іраку 2003	$25/барель	$28/барель	+12%	-3,0%	2 тижні
Ізраїль-ХАМАС 2023—25	$85/барель	$93/барель	+9%	-0,6%	Кілька днів
Ескалація Іран 2026	$73/барель	$112/барель	+54%	-7,8%	2 тижні

 

Джерела: МЕА, S&P Global, Trading Economics, Goldman Sachs. Дані станом на 24 квітня 2026 року.

 

Цифри розповідають вражаючу історію. Під час війни в Перській затоці 1990 року ціни на нафту зросли на 139%, тоді як індекс S&P 500 впав на 16% і відновлювався майже чотири місяці. Конфлікт Ізраїль-ХАМАС у 2023-25 роках спричинив скромніше зростання нафти на 9%, а фондові ринки відновилися за лічені дні. Найостанніша ескалація за участі США-Ізраїлю-Ірану на початку 2026 року підштовхнула Brent з $73 до понад $112 – стрибок на 54%, а S&P 500 знизився на 7,8% протягом чотирьох тижнів, після чого відновився за 2 тижні.

Один висновок очевидний: ринки поглинають геополітичні шоки швидше, ніж раніше, але самі шоки не стають менш потужними. Короткі вікна відновлення свідчать про покращену ринкову ліквідність, однак масштаб коливань цін на сировину залишається серйозною проблемою для бізнесу, що залежить від передбачуваних енергетичних витрат.

 

СПГ: новий фронт вразливості

Поки нафта домінує в заголовках, сектор скрапленого природного газу (СПГ) перетворився на, мабуть, найвразливішу ланку глобального енергетичного ланцюга. Два недавніх епізоди наочно це підтверджують.

У 2024 році атаки хуситів у Червоному морі скоротили обсяги транзиту СПГ на 87% і підштовхнули фрахтові ставки на 86% лише за десять днів. Потім, у березні 2026 року, ескалація навколо Ормузької протоки спричинила оголошення форс-мажору компанією QatarEnergy, поставивши під загрозу близько 20% світових постачань СПГ. Ціни на газ за індикатором TTF[2] у Європі зросли майже на 94% відносно докризового рівня, сягнувши майже €62/МВт-год.

Принципова відмінність між нафтою та СПГ – це альтернативність. Нафта має трубопровідні обхідні маршрути та стратегічні резерви (МЕА[3] вивільнило 400 мільйонів барелів під час ескалації 2026 року). СПГ натомість залежить від фіксованих морських коридорів і спеціалізованої інфраструктури – швидкої альтернативи, коли закривається вузьке місце, просто не існує. Для ризик-менеджерів у Перській затоці та поза нею ця асиметрія вимагає переосмислення припущень щодо забезпечення безперервності бізнесу.

 

Від цифр до дій: інструменти ризик-менеджера

У своїй статті від листопада 2025 року я запропонував концепцію шляху геополітичного ризик-менеджменту – рух від «А що якщо?» (визначення сценаріїв) до «І що з того?» (аналіз впливу на бізнес) та «То що робити?» (прийняття стратегічних рішень). Ринкові дані вище озброюють ризик-менеджерів для розмови на рівні «І що з того?». Але щоб перетворити аналіз впливу на дії на рівні ради директорів, потрібен ще один крок: зробити геополітичні ризики порівнянними з іншими корпоративними ризиками.

Саме тут більшість організацій зазнають труднощів. Традиційна матриця ризиків розміщує геополітичні події поряд з операційними ризиками, але порівняння виглядає штучним. Один підхід, що добре зарекомендував себе на практиці, – це Комбінований показник ризику (Combined Risk Indicator, CRI), концепцію якого я розробляв у рамках докторського дослідження з управління ризиками в енергетичному секторі. CRI поєднує очікуваний (середній) збиток, Value-at-Risk на 95-му перцентилі та Conditional Value-at-Risk (CVaR) для 5% найгірших сценаріїв. Зважуючи ці компоненти відповідно до ризик-апетиту організації, геополітичні ризики можна розмістити поряд із модельованими ризиками на єдиній порівнянній шкалі (повну методологію викладено в моїй нещодавній монографії, яка доступна на Amazon, Determinants of Corporate Risk Management Strategies of Multinational Enterprises in the Energy Sector, 2026).

Розглянемо приклад: регуляторний ризик може мати 50% ймовірність помірного збитку, тоді як цільова атака на об’єкт – лише 2% ймовірність, але катастрофічні наслідки. На традиційній тепловій карті обидва потрапляють в одну зону. CRI, включаючи хвостовий ризик через CVaR, виявляє, що низькоймовірна подія вимагає значно більшої уваги – надаючи радам директорів можливість інвестувати в стійкість до того, як криза стане реальністю.

 

Уроки з вторгнення Росії в Україну 2022 року

Цінність структурованої підготовки наочно демонструє хронологія вторгнення Росії в Україну 2022 року. У період з листопада 2021 по лютий 2022 ситуація ескалувала через послідовні, спостережувані індикатори: накопичення військ, дипломатичні вимоги, евакуація посольств, розвіддані та військові навчання. Проте багато корпорацій почали виходити з Росії лише у березні 2022 – вже після того, як ланцюги постачань були порушені, а санкції введені.

Організації, які відреагували найшвидше, заздалегідь нанесли на карту індикатори ескалації зі встановленими тригерами реагування. Ось що таке фреймворк «То що робити?» на практиці: дієві плани реагування, що активуються при перетині визначених порогів. Питання не в тому, чи буде наступний геополітичний шок, а в тому, чи розпізнає ваша організація його досить рано, щоб діяти.

 

Погляд уперед

Це не тимчасова турбулентність, яку варто просто перечекати. Доповідь Національної розвідувальної ради США «Глобальні тенденції 2040» (Global Trends 2040 report) прогнозує, що конкуренція за глобальний вплив, ймовірно, сягне найвищого рівня з часів холодної війни. Геополітичний аналіз має стати постійним елементом стратегічного планування.

Три кроки можуть прискорити цю інтеграцію. По-перше, прив’язуйте геополітичні сценарії до фінансових показників – таблиця ринкового впливу вище є відправною точкою для власних галузевих бенчмарків. По-друге, впроваджуйте інструменти на кшталт CRI, що дозволяють порівнювати геополітичні ризики з вашим поточним реєстром ризиків. По-третє, розробляйте плани реагування на основі сценаріїв із чіткими тригерами ескалації та перевіряйте їх щороку.

Як нагадує нам професор Чан Кім, автор «Стратегії блакитного океану»: не існує стратегії без ризику. Організації, які процвітатимуть у наступному десятилітті, – це ті, що ставляться до геополітичного ризику не як до загрози, за якою слід спостерігати, а як до стратегічної змінної, якою слід управляти.»

 

 

Д-р Михайло Рушковський – досвідчений виконавчий директор з управління ризиками з понад 11-річним досвідом керівництва функцією ризиків в енергетичному, нафтогазовому, хімічному та страховому секторах у державних і приватних організаціях. Автор наукової монографії зі стратегій корпоративного ризик-менеджменту багатонаціональних підприємств в енергетичному секторі. Переможець European Risk Management Award (2022) у категорії Business Continuity Programme of the Year (Програма забезпечення безперервності бізнесу року).

 

[1] S&P 500 відображає сукупну вартість 500 найбільших компаній США.

[2] TTF (Title Transfer Facility) – основний європейський ціновий індикатор природного газу.

[3] МЕА – Міжнародне енергетичне агентство.

Докладніше за посиланням

Сергій БАБИЧ