З інтересом ознайомився з новою аналітичною статтею McKinsey «How companies can strengthen their geopolitical risk readiness», присвяченою одному з найактуальніших викликів сучасного корпоративного управління — готовності компаній працювати в умовах постійної геополітичної нестабільності. Матеріал побудований на результатах опитування понад двохсот керівників великих компаній із різних галузей та регіонів світу і, на мій погляд, є цікавим не стільки окремими цифрами, скільки загальним висновком: більшість компаній добре усвідомлюють масштаби геополітичних ризиків, але значно меншою мірою готові ними управляти.

Автори звертають увагу на досить показову суперечність. Майже 80% керівників визнають, що геополітичні події вже негативно впливають на їхній бізнес. Водночас лише незначна частина компаній має окремі підрозділи, які системно займаються геополітичною аналітикою, менш як третина вважає свої можливості управління такими ризиками достатньо зрілими, а приблизно половина практично не обговорює геополітичні ризики на рівні ради директорів. Іншими словами, усвідомлення проблеми ще не означає готовності діяти. І саме цей розрив між розумінням ризику та організаційною готовністю до нього є центральною темою дослідження.

Особливо цікаво, що McKinsey пропонує дивитися на геополітику не лише як на джерело втрат, а й як на фактор конкурентних переваг. Частина компаній уже використовує зміни світової економіки для перегляду виробничих ланцюгів, виходу на нові ринки, пошуку нових партнерів або отримання державної підтримки для інвестицій у стратегічні галузі. Такий підхід добре узгоджується із сучасним розумінням ризик-менеджменту, коли управління ризиками полягає не тільки у мінімізації негативних наслідків, а й у використанні нових можливостей, що виникають унаслідок змін зовнішнього середовища.

Автори виділяють п’ять практичних напрямів, які мають посилити готовність компаній до геополітичних потрясінь. Перший — створення систем раннього попередження та розвитку геополітичної аналітики. Йдеться не лише про моніторинг новин, а про системне horizon scanning, сценарне планування, моделювання альтернативних варіантів розвитку подій, навчальні симуляції та постійне відстеження слабких сигналів. Другий напрям — побудова більш гнучкої системи управління, коли відповідальність за геополітичні ризики чітко визначена, а механізми прийняття рішень дозволяють швидко реагувати на зміни.

Третім напрямом є підвищення стійкості операційної моделі. Насамперед це стосується диверсифікації постачальників, регіоналізації виробництва, локалізації окремих технологічних рішень та збереження можливості швидко змінювати конфігурацію бізнесу залежно від розвитку подій. Четвертий елемент пов’язаний із переглядом торговельної політики компаній з урахуванням не лише економічних, а й геополітичних чинників. І, нарешті, п’ятий — готовність продовжувати стратегічні інвестиції навіть у періоди високої невизначеності, оскільки саме компанії, які не припиняють розвиток під час криз, у довгостроковій перспективі отримують конкурентні переваги.

Для українських ризик-менеджерів ця стаття має особливу цінність. Більшість компаній в Україні вже кілька років працюють у середовищі, де геополітичний ризик давно перестав бути теоретичною категорією. На відміну від багатьох міжнародних корпорацій, український бізнес щодня стикається з необхідністю приймати рішення в умовах реальної війни, руйнування логістики, енергетичних ризиків, санкційних режимів та постійної зміни регуляторного середовища. Саме тому багато із запропонованих McKinsey інструментів для українських компаній є не новими концепціями, а вже звичною практикою.

Водночас дослідження ще раз підтверджує одну важливу думку. Геополітичний ризик не можна ефективно управляти лише за допомогою традиційного реєстру ризиків або періодичного перегляду теплових карт. Його природа вимагає постійного аналізу сценаріїв, моніторингу індикаторів ескалації, швидкого перегляду припущень і готовності змінювати управлінські рішення. Саме тому дедалі більшого значення набувають системи раннього попередження, моделювання сценаріїв та інтеграція ризик-аналізу безпосередньо у процес стратегічного управління.

Якщо узагальнити основний висновок статті, то він звучить досить просто: сьогодні виграють не ті компанії, які найкраще ліквідовують наслідки геополітичних криз, а ті, які навчилися бачити їх наближення раніше за конкурентів і використовувати цей час для підготовки управлінських рішень. Саме здатність переходити від реакції до випереджальної готовності дедалі більше стає однією з ключових компетенцій сучасного ризик-менеджменту.

Реєстрація за посиланням

Сергій БАБИЧ