Нещодавно Департамент методології регулювання діяльності небанківських фінансових установ Національного банку України оприлюднив для громадського обговорення першу проєкт змін до Закону України «Про страхування». Документ передбачає подальшу імплементацію європейських підходів до регулювання страхового ринку, насамперед вимог Директиви Solvency II, а також удосконалення механізмів транскордонного здійснення страхової та перестрахової діяльності. Без перебільшення можна сказати, що йдеться про один із найважливіших етапів розвитку українського страхового законодавства за останні роки.

Сам факт винесення таких змін на публічне обговорення заслуговує на позитивну оцінку. Відкритість Регулятора до професійної дискусії створює можливість не лише вдосконалити текст законопроєкту, а й врахувати практичний досвід учасників ринку під час його доопрацювання. Діалог між Регулятором, страховиками, професійними об’єднаннями та експертною спільнотою є необхідною передумовою формування сучасної, збалансованої та ефективної системи страхового регулювання.

У професійній спільноті вже активно обговорюються окремі положення запропонованих змін. Значна увага приділяється юридичній техніці, порядку авторизації страховиків, новим вимогам до транскордонної діяльності, повноваженням Регулятора, а також особливостям імплементації окремих положень європейського законодавства. Усі ці питання безумовно важливі. Проте вони не вичерпують усіх викликів, які постають сьогодні перед страховим ринком.

Ризик-менеджмент пропонує дещо інший погляд. Для нього будь-яка масштабна законодавча реформа — це не лише нові норми права, а насамперед процес змін, який створює нові можливості, породжує нові ризики та вимагає нових управлінських рішень. Сьогодні важливо обговорювати не лише те, які положення з’являться у Законі, а й те, як вони працюватимуть після набрання ним чинності, наскільки готовими до цих змін є самі страховики та які рішення необхідно приймати вже зараз, щоб перехід до нової моделі регулювання був максимально ефективним.

Метою цієї статті не є аналіз окремих положень законопроєкту чи оцінка юридичної техніки запропонованих змін. Ми спробуємо подивитися на реформу очима ризик-менеджера та звернути увагу на ті питання, які визначатимуть її успіх уже після прийняття Закону. Адже практика показує: реформа починається не в день набрання законом чинності. Вона починається тоді, коли нові правила змінюють управлінські рішення всередині компаній.

Закон може змінитися швидше, ніж управління страховими компаніями

Переважна більшість професійних дискусій навколо запропонованого законопроєкту закономірно зосереджена на його окремих положеннях: порядку авторизації, транскордонній діяльності, корпоративному управлінні, вимогах до платоспроможності, взаємодії з Регулятором та інших новаціях. Проте для ризик-менеджера існує ще одне питання, яке нерідко залишається поза увагою: чи готові самі страхові компанії працювати за новою моделлю управління, навіть якщо Закон буде прийнято вже найближчим часом?

Будь-яка масштабна регуляторна реформа має одну характерну особливість. Закон можна змінити досить швидко. Значно складніше змінити внутрішні процеси компанії, корпоративну культуру, підходи до прийняття управлінських рішень і, найголовніше, ставлення до управління ризиками. Практично кожна велика реформа проходить два етапи. Перший — юридичний, коли набирають чинності нові норми. Другий — управлінський, коли компанії навчаються працювати відповідно до нових правил. І  цей етап майже завжди виявляється найдовшим, найскладнішим і найбільш недооціненим.

За останні роки українські страховики вже зробили суттєвий крок уперед у розвитку корпоративного управління, внутрішнього контролю та систем управління ризиками. Разом із тим запропоновані зміни означають перехід до якісно нового рівня, коли ризик-менеджмент перестає бути окремою контрольною функцією і поступово стає складовою процесу прийняття управлінських рішень, і це, на мою думку, є однією з головних особливостей нової моделі регулювання.

Найбільший ризик полягає не в тому, що страховики не зможуть виконати нові законодавчі вимоги. Значно більшим викликом може стати їх формальне виконання. Якщо нові процедури будуть сприйматися виключно як додаткові регуляторні обов’язки, існує небезпека, що вони перетворяться ще на один пакет внутрішніх документів, звітів і контрольних процедур, які існуватимуть окремо від реального управління бізнесом. У такому випадку буде досягнуто формальної відповідності законодавству, але не тієї якісної зміни системи управління, заради якої, власне, і здійснюється імплементація європейських підходів.

На мою думку, керівникам страхових компаній вже сьогодні варто розглядати запропоновані зміни не лише як майбутні юридичні вимоги. Насамперед це сигнал до перегляду власних підходів до управління компанією. Ризик-менеджмент, корпоративне управління, андеррайтинг, перестрахування, внутрішній контроль, комплаєнс та внутрішній аудит повинні перестати існувати паралельно й поступово перетворитися на єдину систему управління, у якій кожна функція працює на досягнення спільної мети — забезпечення фінансової стійкості страховика та належного захисту інтересів його клієнтів.

З точки зору ризик-менеджменту це означає, що успіх реформи визначатиметься не кількістю прийнятих нормативно-правових актів і не обсягом нової звітності. Він визначатиметься тим, чи стануть нові законодавчі вимоги основою для реальних управлінських змін усередині страхових компаній. Якщо так — український страховий ринок зробить ще один важливий крок до європейської моделі функціонування. Якщо ж зміни залишаться переважно формальними, існує ризик, що очікуваний ефект від реформи буде значно меншим, ніж розраховували її автори.

Передбачуваність регуляторного середовища — один із чинників фінансової стійкості

Будь-яка сучасна система управління ризиками ґрунтується на одному з базових принципів — передбачуваності зовнішнього середовища. Це не означає, що ризики можна усунути або що правила ніколи не повинні змінюватися. Навпаки, ризик-менеджмент виходить із того, що зміни є природною складовою розвитку будь-якого бізнесу. Проте вони повинні бути достатньо зрозумілими, послідовними та прогнозованими, щоб компанія мала можливість своєчасно оцінити їхній вплив і адаптувати свою діяльність.

Однією з характерних рис європейської моделі регулювання є не лише високий рівень вимог до страховиків, а й чіткість процедур їх застосування. Компанія повинна розуміти, які документи необхідно подати, за якими критеріями прийматимуться регуляторні рішення, які наслідки матиме невиконання встановлених вимог і яким чином можуть бути захищені її законні інтереси. Передбачуваність регуляторного середовища є не лише юридичною категорією. Вона безпосередньо впливає на якість стратегічного планування, управління ризиками та довгострокову фінансову стійкість страховика.

Оприлюднений законопроєкт підтверджує прагнення Національного банку України й надалі гармонізувати українське страхове законодавство з європейськими стандартами. Разом із тим окремі його положення передбачають широке використання оціночних понять, відсилочних норм та регулювання значної кількості питань на рівні нормативно-правових актів Регулятора. Такий підхід загалом відповідає сучасній європейській практиці, однак його ефективність значною мірою залежить від того, наскільки послідовним, прозорим і передбачуваним буде практичне застосування цих норм.

Професійне обговорення законопроєкту має особливу цінність. Його результатом може стати не лише вдосконалення окремих положень Закону, а й формування більш чітких механізмів їх практичного застосування. Для ризик-менеджера це питання має принципове значення. Будь-яка невизначеність збільшує регуляторний ризик, ускладнює довгострокове планування, впливає на інвестиційні рішення та зрештою може позначитися на фінансовій стійкості страхової компанії.

З точки зору ризик-менеджменту це означає, що передбачуваність регуляторного середовища є не менш важливою, ніж зміст самих нормативних вимог. Чим зрозумілішими будуть правила їх застосування, тим менше ресурсів страховики витрачатимуть на тлумачення законодавства та адаптацію до змін і тим більше — на розвиток бізнесу, удосконалення системи управління ризиками та підвищення якості страхових послуг.

Чи готовий ринок до нових компетенцій?

Під час обговорення законодавчих змін основна увага зазвичай приділяється новим вимогам і процедурам. Водночас будь-який закон починає працювати лише тоді, коли є люди, здатні реалізувати його положення на практиці, і тому одним із найважливіших викликів майбутніх змін, на мою думку, стане не стільки оновлення нормативної бази, скільки готовність страхового ринку працювати за новими принципами.

Імплементація європейської моделі регулювання означає подальше посилення ролі ризик-менеджменту, актуарної функції, комплаєнсу, внутрішнього аудиту, корпоративного управління та внутрішнього контролю. Проте справа не лише у створенні або розширенні цих функцій. Набагато важливіше, щоб вони стали реальними учасниками процесу прийняття управлінських рішень, оскільки так працює сучасна модель корпоративного управління, на якій ґрунтуються європейські підходи до регулювання страхового ринку.

Не менш важливою є підготовка керівників страхових компаній. Правління та Наглядові ради дедалі частіше прийматимуть рішення, які вимагатимуть не лише розуміння фінансових показників чи вимог законодавства, а й оцінки ризиків, довгострокових наслідків і впливу цих рішень на фінансову стійкість компанії. Це означає, що сучасний ризик-менеджмент поступово перестає бути виключно функцією профільних підрозділів і стає складовою стратегічного управління.

Окремої уваги потребує питання професійної підготовки. Прийняти новий Закон можна за один день. Набагато складніше підготувати ризик-менеджерів, актуаріїв, комплаєнс-фахівців, внутрішніх аудиторів і членів наглядових рад до роботи в нових умовах. Навчання, підвищення кваліфікації та обмін практичним досвідом мають стати одним із пріоритетів найближчих років як для страхових компаній, так і для професійних об’єднань.

З точки зору ризик-менеджменту це означає, що одним із найбільших ризиків майбутньої реформи може стати не недосконалість нормативної бази, а дефіцит практичних компетенцій для її реалізації. Інвестиції у професійний розвиток працівників сьогодні є такими ж важливими, як модернізація інформаційних систем або розроблення нових внутрішніх документів. Зрештою саме люди, а не нормативні акти, визначатимуть успіх нової моделі регулювання.

Ціна реформи: не лише гроші

Коли йдеться про впровадження нових регуляторних вимог, найчастіше обговорюють фінансові витрати страховиків. Безумовно, вони будуть. Оновлення інформаційних систем, перегляд внутрішніх політик і процедур, навчання персоналу, розвиток функцій ризик-менеджменту, комплаєнсу та внутрішнього аудиту потребуватимуть додаткових ресурсів. Проте фінансові витрати — лише одна складова майбутніх змін.

Не менш цінним ресурсом стане час. У найближчі роки більшості страховиків доведеться одночасно вирішувати поточні бізнес-завдання, адаптуватися до нових законодавчих вимог і працювати в умовах воєнного стану, економічної невизначеності та високої конкуренції. За таких умов надзвичайно важливо правильно визначити пріоритети та не допустити ситуації, коли окремі зміни впроваджуються ізольовано одна від одної, без оцінки їхнього впливу на діяльність компанії в цілому.

Реформу доцільно розглядати не як окремий проєкт юридичного чи комплаєнс-підрозділу, а як комплексну програму організаційних змін. У її реалізації братимуть участь практично всі ключові функції страховика — від андеррайтингу та врегулювання збитків до фінансів, ІТ, ризик-менеджменту та корпоративного управління. Чим раніше компанія сформує цілісний план переходу до нової моделі регулювання, тим менш болісним буде процес адаптації.

З точки зору ризик-менеджменту це означає, що витрати на впровадження нових вимог слід розглядати не як неминучі втрати, а як інвестиції у довгострокову стійкість компанії. Водночас ці інвестиції мають бути добре спланованими, взаємопов’язаними та впроваджуватися поетапно. Інакше існує ризик, що одночасне виконання великої кількості нових вимог саме по собі стане джерелом додаткових операційних ризиків.

Професійний діалог — необхідна умова успішної реформи

Однією з безумовно позитивних особливостей підготовки запропонованих змін стало їх винесення Національним банком України на публічне професійне обговорення. Для страхового ринку це має значно більше значення, ніж може здатися на перший погляд. Громадське обговорення — це не лише можливість отримати редакційні зауваження чи усунути окремі юридичні неточності. Насамперед це можливість оцінити, як майбутні норми працюватимуть на практиці, та своєчасно виявити ризики, які неможливо побачити лише під час підготовки тексту законопроєкту.

У ризик-менеджменті існує добре відомий принцип: чим більше якісної інформації враховується під час прийняття рішення, тим меншою є ймовірність того, що важливий ризик залишиться поза увагою. Цей принцип однаково працює як усередині страхової компанії, так і під час формування державної регуляторної політики. Ось чому професійний діалог між Регулятором, страховиками та експертною спільнотою можна розглядати як один із механізмів зниження ризиків майбутньої реформи.

Практичний досвід страховиків, актуаріїв, ризик-менеджерів, внутрішніх аудиторів, комплаєнс-фахівців та професійних об’єднань дозволяє оцінити ті аспекти майбутнього регулювання, які не завжди можна повною мірою врахувати під час розроблення законопроєкту. Йдеться не про перегляд стратегічного напряму розвитку страхового ринку, а про вдосконалення окремих механізмів його реалізації, підвищення правової визначеності та зменшення ризиків практичного застосування нових норм.

З точки зору ризик-менеджменту це означає, що професійне обговорення законопроєкту не є формальною процедурою, а є важливою складовою якісного управління регуляторними ризиками. Чим повніше буде враховано практичний досвід учасників ринку ще на етапі доопрацювання законопроєкту, тим меншою буде ймовірність виникнення проблем після набрання ним чинності.

Висновки

Запропоновані зміни до Закону України «Про страхування» відкривають новий етап розвитку українського страхового ринку. Їхня стратегічна мета є зрозумілою — подальша імплементація європейських стандартів, підвищення фінансової стійкості страховиків, розвиток сучасного корпоративного управління та зміцнення довіри до страхового сектору. Професійне обговорення законопроєкту є важливим не лише для вдосконалення окремих норм, а й для оцінки готовності ринку до майбутніх змін.

З позиції ризик-менеджменту головне питання полягає не лише в тому, яким буде остаточний текст Закону. Не менш важливо, чи зміняться разом із ним підходи до управління страховими компаніями. Адже  від цього залежить, чи стануть нові законодавчі вимоги дієвим інструментом підвищення фінансової стійкості страховиків, чи залишаться ще одним набором внутрішніх документів і процедур.

Реформа не завершується в день набрання Законом чинності, навпаки з цього моменту починається її найскладніший етап — практичне впровадження. Він вимагатиме від страховиків інвестицій у людей, процеси, інформаційні системи, корпоративне управління, розвиток контрольних функцій та сучасної культури управління ризиками. Не менш важливою залишатиметься відкритість до професійного діалогу між Регулятором та учасниками ринку, адже такий діалог дозволяє своєчасно виявляти ризики впровадження нових норм і знаходити збалансовані рішення.

Найбільший ризик будь-якої реформи полягає не в тому, що закон виявиться недосконалим. Найбільший ризик виникає тоді, коли нові правила не змінюють управлінських рішень. Успіх реформи визначатиметься не лише якістю нового законодавства, а й тим, наскільки глибоко його принципи будуть інтегровані у повсякденну практику управління страховими компаніями.

Сергій БАБИЧ