19 жовтня 2026 року видання Commercial Risk опублікувало статтю Стюарта Коллінза «Softening reinsurance market to benefit insurance buyers in 2027», присвячену очікуванням провідних міжнародних перестрахових брокерів напередодні січневого поновлення договорів перестрахування. Прогнози досить оптимістичні: світовий ринок перестрахування входить у новий рік зі значним запасом капіталу, посиленням конкуренції та перспективою подальшого зниження тарифів. За оцінкою Aon, глобальний перестраховий капітал у середині 2026 року досяг рекордних 800 млрд доларів, а Marsh Re очікує його подальшого зростання протягом року приблизно на 6%. Для страхових компаній це означає потенційно вигідніші умови придбання перестрахового захисту, а для корпоративних клієнтів — можливість отримати не лише нижчу ціну страхування, а й ширше покриття, більші ліміти та гнучкіші умови договорів, проте, на мій погляд, найцікавіше в цих прогнозах полягає не в очікуваному здешевленні перестрахування, а в можливості переглянути підходи до фінансування ризиків, які сформувалися протягом попередніх років жорсткого страхового ринку.

 

Чому ринок змінюється

Причини нинішнього пом’якшення ринку пов’язані насамперед із фінансовими результатами перестраховиків і накопиченням капіталу. Перша половина 2026 року виявилася відносно сприятливою за рівнем катастрофічних збитків, які, за наведеними у публікації даними, були найнижчими для відповідного півріччя з 2019 року. Середній комбінований коефіцієнт перестраховиків, за оцінкою Aon, становив трохи більше 85%, що свідчить про високий рівень прибутковості їхньої страхової діяльності. Одночасно зростає роль альтернативного капіталу, який надходить на ринок через спеціалізовані інвестиційні механізми, зокрема катастрофічні облігації та інші інструменти передавання страхових ризиків інвесторам. У результаті пропозиція перестрахової місткості збільшується, конкуренція посилюється, а перестраховики змушені приділяти дедалі більше уваги не лише ціні, а й гнучкості умов та можливостям залучення нових клієнтів.

Представники Aon прогнозують подальше зниження перестрахових тарифів під час поновлення договорів із 1 січня 2027 року, зокрема приблизно на 10% у певних сегментах майнового перестрахування, хоча й наголошують, що масштаб змін, імовірно, буде меншим, ніж на початку 2026 року. Водночас ситуація залишається неоднорідною: для ризиків відповідальності у США, де зберігаються високі темпи зростання вартості судових позовів і страхових виплат, можливості здешевлення можуть бути значно обмеженішими. Отже, йдеться про загальну тенденцію до пом’якшення ринку, а не про гарантоване зниження вартості будь-якого страхового продукту, причому остаточні результати залежатимуть і від збитковості, і від готовності перестраховиків приймати конкретні ризики.

Дешевше страхування — не головна можливість

Найцікавішим у цій ситуації, на мою думку, є не прогнозоване зниження тарифів, а можливість для корпоративних ризик-менеджерів переглянути власні програми страхового захисту. Протягом попередніх років жорсткого страхового ринку багатьом компаніям доводилося погоджуватися на збільшення франшиз і власного утримання, обмеження покриття, зменшення доступних лімітів або жорсткіші формулювання договорів. Тепер, коли конкуренція між страховиками та перестраховиками посилюється, виникає можливість повернутися до цих рішень і перевірити, наскільки вони відповідають поточному профілю ризиків компанії, її фінансовим можливостям і встановленому ризик-апетиту.

Але тут є важливий нюанс. М’який страховий ринок не означає, що потрібно автоматично купувати більше страхування лише тому, що воно стало дешевшим. Для ризик-менеджера це передусім привід повторно оцінити потенційні збитки, перевірити достатність страхових сум і лімітів, проаналізувати доцільність власного утримання та визначити, які ризики компанії економічно вигідніше залишити на собі, а які — передати страховикові. Інакше можна отримати дешевший договір, який, як і раніше, не забезпечуватиме належного захисту від найбільш суттєвих сценаріїв, або, навпаки, витратити додаткові кошти на покриття, яке не створює достатньої економічної цінності.

Показовою є позиція представників Howden Re, які вважають, що головна перевага нинішньої ситуації полягає не стільки в нижчій ціні, скільки в розширенні вибору. Компанії можуть розглядати зменшення власного утримання, придбання додаткового або сукупного покриття, а також гнучкіші структури страхових програм, які краще захищатимуть фінансовий результат від значних коливань збитковості. Таким чином, рішення про страхування дедалі більше має спиратися не на історично сформовані параметри договорів, а на актуальну оцінку ризиків, сценарний аналіз та економічну ефективність їх передавання.

 

Більше капіталу — але не для всіх ризиків

Водночас було б помилкою вважати, що рекордний обсяг перестрахового капіталу автоматично вирішує проблему доступності страхування. У матеріалі Commercial Risk звертається увага на те, що значна частина економічних збитків від природних катастроф залишається незастрахованою, а потенційні збитки від масштабних кіберінцидентів можуть істотно перевищувати доступну страхову місткість. Навіть за умов зростання пропозиції перестраховики продовжуватимуть оцінювати концентрацію ризиків, можливі катастрофічні сценарії, якість андеррайтингової інформації та очікувану прибутковість прийнятих зобов’язань.

Це важливе нагадування і для страховиків, і для їхніх клієнтів: наявність вільного капіталу не тотожна готовності приймати будь-який ризик. Пом’якшення ринку може розширити можливості страхування складних об’єктів і великих ризиків, але не скасовує економічної логіки страхового бізнесу. Там, де невизначеність надто висока, можливі збитки складно оцінити або існує загроза одночасної реалізації багатьох взаємопов’язаних ризиків, доступність покриття й надалі залежатиме від якості оцінювання, достатності інформації та можливості побудувати прийнятну для всіх сторін структуру передавання ризику. Особливо виразно ця проблема проявляється на українському страховому ринку.

 

Україна: коли світовий капітал є, але доступ до нього залишається обмеженим

Для українського страхового ринку прогнози подальшого пом’якшення умов міжнародного перестрахування, безумовно, становлять інтерес, однак переносити глобальні тенденції на наші реалії потрібно з великою обережністю. Повномасштабна війна суттєво змінила характер ризиків, які приймають українські страховики, їхню здатність передавати ці ризики на міжнародний ринок і готовність іноземних перестраховиків надавати відповідне покриття. Навіть за умов надлишку перестрахового капіталу ризики, пов’язані з воєнними діями, можливими масштабними руйнуваннями, територіальною концентрацією збитків і непередбачуваністю розвитку подій, залишаються складними для оцінювання та прийняття, тому збільшення світової перестрахової місткості ще не означає, що український страховик автоматично отримає доступ до цього капіталу на тих самих умовах, що й компанія з країни, яка не перебуває у стані війни.

Водночас було б неправильно стверджувати, що міжнародний перестраховий ринок залишається закритим для України. Навпаки, протягом останніх років поступово формуються спеціальні механізми, покликані відновити можливості страхування воєнних ризиків, і одним із найбільш показових прикладів стала програма Європейського банку реконструкції та розвитку, створена спільно з Aon. 13 жовтня 2026 року ЄБРР оголосив про збільшення гарантійної місткості програми відновлення та реконструкції України зі 110 до 150 млн євро, а також про розширення переліку ризиків, які можуть отримати покриття. Якщо спочатку програма була орієнтована насамперед на внутрішні вантажоперевезення, транспортні засоби та залізничний рухомий склад, то тепер її можливості поширюються також на окремі активи, пов’язані з транспортуванням і зберіганням газу, та товари, що тимчасово перебувають на складах. За повідомленням ЄБРР, початкова гарантійна місткість уже була повністю задіяна, а програма забезпечила понад 500 млн євро перестрахового покриття майже за десятьма тисячами страхових договорів.

Цей приклад цікавий не лише своїми фінансовими показниками, а передусім механізмом роботи. ЄБРР не просто надає додаткові кошти українським страховикам, а забезпечує гарантійний захист міжнародному перестраховику MS Amlin, який завдяки цьому може приймати частину воєнних ризиків, застрахованих українськими компаніями. До програми, учасниками якої вже були ІНГО, Colonnade та UNIQA, у жовтні приєдналися УСГ та Універсальна. Фактично йдеться про поєднання можливостей міжнародного перестрахового ринку, гарантійної підтримки міжнародної фінансової інституції та андеррайтингової діяльності українських страховиків, що дозволяє поступово розширювати пропозицію страхового захисту для бізнесу навіть за умов війни. Водночас гарантійна місткість програми та загальний обсяг забезпеченого перестрахового покриття — різні показники, які не варто ототожнювати.

На мою думку, цей досвід добре демонструє принципову відмінність між наявністю капіталу та його реальною доступністю для страхування конкретних ризиків. Міжнародні перестраховики можуть мати значні фінансові ресурси, але їхнє використання залежить від оцінки ймовірності та масштабу можливих збитків, ризику накопичення зобов’язань, очікуваної прибутковості та встановлених обмежень. Для України додатковим інструментом подолання цих обмежень стають гарантійні механізми, які дозволяють розподілити частину потенційних втрат між учасниками програми та зробити прийняття ризику економічно можливим. Це не скасовує вимог до андеррайтингу і не означає необмеженої готовності страхувати воєнні ризики, але створює умови, за яких ризики, що раніше залишалися практично поза можливостями комерційного страхування, поступово повертаються на ринок.

Разом із тим важливо не змішувати два різні процеси. Пом’якшення світового ринку перестрахування може створювати сприятливіші умови для українських страховиків у тих сегментах, де міжнародне перестрахове покриття залишається доступним, тоді як розвиток страхування воєнних ризиків значною мірою залежить від спеціальних програм, гарантій і готовності міжнародних партнерів розділяти відповідні ризики. Ці процеси можуть взаємно посилювати один одного, але зниження тарифів на світовому ринку саме по собі не гарантує здешевлення страхування воєнних ризиків в Україні. Більше того, навіть за наявності спеціальних механізмів покриття залишається обмеженим певними видами майна, територіями, страховими сумами та іншими умовами конкретних програм.

Тому для українських страховиків і корпоративних ризик-менеджерів 2027 рік може стати не стільки періодом очікування загального здешевлення страхування, скільки можливістю переглянути структуру страхового захисту, оцінити доступність нових перестрахових рішень, визначити ризики, які доцільно передавати, і ті, які компанія поки змушена залишати на власному утриманні. Головне питання для українського бізнесу сьогодні полягає не лише в тому, скільки коштує страхування, а й у тому, чи існує взагалі економічно прийнятний механізм передавання найбільш суттєвих ризиків. І в цьому сенсі досвід міжнародних гарантійних програм може виявитися для України не менш важливим, ніж загальна тенденція до пом’якшення світового перестрахового ринку.

 

Висновки

Очікуване пом’якшення міжнародного перестрахового ринку у 2027 році відкриває нові можливості для страховиків і корпоративних клієнтів, однак головна цінність цих змін полягає не лише в потенційному зниженні тарифів, а й у можливості переглянути структуру страхового захисту, його достатність та економічну ефективність. Для ризик-менеджера сприятлива кон’юнктура ринку — це привід не просто домогтися нижчої страхової премії, а повторно оцінити, які ризики компанія залишає на власному утриманні, які передає страховикові, чи відповідають встановлені ліміти можливим збиткам і чи не настав час переглянути компроміси, прийняті в попередні роки.

Для України ця тема має додатковий вимір: за умов війни навіть рекордні обсяги світового перестрахового капіталу не гарантують його доступності для найбільш небезпечних ризиків, тому особливого значення набувають спеціальні механізми розподілу ризику, міжнародні гарантії та співпраця між страховиками, перестраховиками й фінансовими інституціями. І, можливо, найважливіший висновок полягає в тому, що справжнім показником розвитку страхового ринку є не лише вартість страхового захисту, а й його здатність забезпечувати реальне покриття тих ризиків, з якими стикається бізнес.

 

Докладніше за посиланням

Сергій БАБИЧ