Світове страхування у 2025 році: висока прибутковість на тлі накопичення ризиків
Аналітичний огляд доповіді OECD Global Insurance Market Trends 2026
Стійкість, за якою приховуються нові суперечності
Світовий страховий ринок завершив 2025 рік із результатами, які ще кілька років тому могли б сприйматися як ознака впевненого повернення до стабільного розвитку. Страхові премії продовжували зростати, більшість ринків зберегла позитивну андеррайтингову прибутковість, а рентабельність власного капіталу залишалася високою навіть за умов геополітичної нестабільності, інфляційного тиску та зростання вартості страхових виплат. Водночас результати діяльності страховиків дедалі більше залежать від обставин, які складно прогнозувати за допомогою традиційних актуарних моделей: кліматичних змін, кіберзагроз, геополітичних конфліктів і технологічних перетворень.
Цю суперечність добре ілюструє нова доповідь Організації економічного співробітництва та розвитку Global Insurance Market Trends 2026, присвячена підсумкам 2025 року. Дослідження охоплює 67 юрисдикцій, зокрема всі 38 країн OECD, і спирається на статистичну інформацію та оцінки національних органів нагляду. Його цінність полягає не лише в міжнародних порівняннях, а й у можливості простежити, які чинники забезпечили прибутковість страховиків та наскільки стійкими можуть виявитися ці результати за подальшого ускладнення ризикового середовища.
Для ризик-менеджерів головний висновок дослідження полягає в тому, що позитивні фінансові результати не обов’язково свідчать про зменшення ризиків. Навпаки, висока поточна прибутковість може поєднуватися з накопиченням уразливостей, наслідки яких проявляться лише за зміни економічної кон’юнктури або реалізації несприятливих сценаріїв.
Зростання страхового ринку: попит чи подорожчання захисту?
У 2025 році середній рівень проникнення страхування, тобто співвідношення страхових премій до ВВП, збільшився в країнах OECD із 6,2% до 6,6%, а в інших юрисдикціях, охоплених дослідженням, — із 3,7% до 4,2%. Водночас структура страхового ринку залишається неоднорідною. У розвинених економіках значну роль відіграє страхування життя, пов’язане з пенсійними накопиченнями та інвестиційними продуктами, тоді як в інших країнах переважають види страхування, не пов’язані зі страхуванням життя.
Показовою є різниця між країнами за рівнем доходів. У групі високодохідних юрисдикцій проникнення страхування становило 6,7% ВВП, тоді як у країнах із доходами нижче середнього — лише 0,7%. Значна частина розриву пов’язана зі страхуванням життя, розвиток якого залежить від фінансових можливостей домогосподарств, структури пенсійного забезпечення та довіри до довгострокових фінансових інструментів.
Для страхування іншого, ніж страхування життя, OECD зафіксувала середнє зростання премій на 8,7% у номінальному та 4,1% у реальному вимірі. Позитивну реальну динаміку продемонстрували 46 із 53 юрисдикцій, однак значна частина приросту була пов’язана не з розширенням страхового покриття, а з підвищенням тарифів у відповідь на подорожчання страхових виплат.
Це розмежування принципово важливе для оцінювання ринкової динаміки. Збільшення премій може відображати зростання кількості договорів, розширення страхового захисту або підвищення страхової вартості майна, але може бути й наслідком необхідності компенсувати інфляцію збитків попередніх років. В останньому випадку фінансовий обсяг ринку зростає без відповідного збільшення його здатності захищати економіку від ризиків.
Для українського страхового ринку ця обставина має практичне значення. Оцінюючи зростання премій, доцільно окремо аналізувати зміну кількості договорів, середньої премії, страхових сум і реального обсягу прийнятого ризику. Інакше позитивна динаміка надходжень може створювати завищене уявлення про розвиток страхування.
Андеррайтинг: прибутковість зберігається, але економіка збитків змінюється
Одним із найважливіших результатів 2025 року стала позитивна андеррайтингова прибутковість більшості ринків non-life. Комбінований коефіцієнт залишався нижчим за 100% у 34 із 39 юрисдикцій, для яких OECD мала відповідні дані. Це означає, що на більшості досліджених ринків страхові премії забезпечували покриття витрат на страхові виплати та ведення діяльності без необхідності компенсувати андеррайтингові збитки інвестиційним доходом.
Водночас за цими результатами приховуються суттєві відмінності. У Колумбії комбінований коефіцієнт становив 119,1%, у Кореї — 110,1%, в Аргентині — 106,8%, тоді як у США він поліпшився до 92,9%, найнижчого рівня за понад десятиліття. У деяких країнах поліпшення результатів забезпечувалося зростанням тарифів, в інших — зменшенням збитковості або операційних витрат.
Окремої уваги заслуговує автомобільне страхування. OECD відзначає структурні зміни у вартості ремонту сучасних автомобілів, обладнаних камерами, датчиками, радарами та системами допомоги водієві. Навіть відносно незначне пошкодження може потребувати дорогих компонентів, спеціалізованого ремонту й повторного калібрування електронних систем. Поширення електромобілів додає витрати, пов’язані з акумуляторами, вимогами безпеки та обмеженою доступністю спеціалізованих ремонтних послуг.
У результаті виникає ситуація, коли частота дорожньо-транспортних пригод може стабілізуватися або зменшуватися, але середня вартість збитку продовжує зростати. Для страховиків це означає необхідність перегляду не лише тарифів, а й припущень, на яких ґрунтуються актуарні моделі, оцінювання резервів і прогнозування майбутніх виплат.
У медичному страхуванні спостерігається подібна тенденція. Зростання витрат пояснюється не тільки загальною інфляцією, а й ширшим використанням складної діагностики, спеціалізованого лікування та дорогих лікарських препаратів. Такі зміни мають довгостроковий характер і не можуть бути повністю враховані простим індексуванням історичних виплат.
Для ризик-менеджменту тут виникає важливе завдання: відокремлювати циклічні коливання збитковості від структурних змін її чинників. Якщо середній збиток зростає через технологічне ускладнення ремонту або лікування, повернення загальної інфляції до нижчих рівнів не гарантує відповідного зниження темпів зростання страхових виплат.
Перестрахування: дешевший захист не обов’язково означає менший ризик
Дослідження OECD фіксує помітне поліпшення умов на глобальному перестраховому ринку. Сукупний перестраховий капітал наприкінці 2025 року досяг рекордних 785 млрд доларів США, а випуск катастрофічних облігацій становив 25,6 млрд доларів, збільшившись на 45% порівняно з попереднім роком. Висока прибутковість перестраховиків сприяла зростанню пропозиції капіталу та послабленню цінового тиску, особливо у перестрахуванні майнових катастрофічних ризиків.
Водночас страховики не використали поліпшення ринкових умов виключно для збільшення обсягів передавання ризиків. У 37 із 52 юрисдикцій рівень власного утримання зріс, а його середнє значення збільшилося із 74,8% до 75,2%.
Це цікава тенденція, оскільки нижча вартість перестрахування теоретично створює можливості для придбання додаткового захисту. Фактичні рішення страховиків свідчать, що на структуру перестрахувальних програм впливають також капітальні обмеження, ризик-апетит, характеристики портфеля та доступність конкретних видів покриття.
З погляду управління ризиками збільшення власного утримання не можна оцінювати ізольовано від змін у профілі страхових зобов’язань. За стабільної збитковості воно може сприяти підвищенню прибутковості, але за реалізації несприятливого сценарію збільшуватиме навантаження на капітал і ліквідність страховика.
Особливої уваги потребує ситуація, коли загальне пом’якшення перестрахового ринку поєднується з обмеженою доступністю покриття для окремих ризиків. OECD наводить приклад Словенії, де після значних кліматичних збитків страховики стикалися з труднощами придбання катастрофічного перестрахування, отже, глобальна тенденція до зниження цін не гарантує аналогічних умов для кожної країни або страхового портфеля.
Для українських страховиків цей висновок особливо актуальний з огляду на воєнні ризики та специфіку міжнародного перестрахувального захисту. Перегляд власного утримання повинен супроводжуватися аналізом стресових збитків, доступності перестрахувального відшкодування, концентрацій ризиків і потенційного впливу на платоспроможність.
Страхування життя: зростання на різних економічних основах
Страхування життя у 2025 році продемонструвало середнє зростання премій на 8,7% у номінальному та 4,0% у реальному вимірі. Позитивне реальне зростання було зафіксоване в 41 із 52 юрисдикцій, хоча темпи виявилися нижчими за показники 2024 року.
Причини зростання суттєво відрізнялися. В Італії премії за інвестиційно пов’язаними продуктами unit-linked збільшилися на 19%, що відображало сприятливу кон’юнктуру фінансових ринків. У Нідерландах значну роль відіграла пенсійна реформа, внаслідок якої передавання зобов’язань пенсійних фондів страховикам забезпечило близько 3,9 млрд євро премій. За оцінкою національного органу нагляду, без цих операцій ринок страхування життя країни скоротився б.
Такі приклади демонструють, наскільки обережно потрібно інтерпретувати загальні показники зростання. Збільшення премій може бути наслідком органічного розвитку страхування, сприятливої інвестиційної кон’юнктури або масштабних інституційних змін, які не обов’язково повторюватимуться наступного року.
Для страховиків життя це означає необхідність оцінювати стійкість джерел премій, чутливість клієнтської поведінки до фінансових ринків і процентних ставок, а також ризики дострокового припинення договорів. Показово, що у 2025 році половина досліджених юрисдикцій зафіксувала реальне скорочення страхових виплат у секторі життя, частково пов’язане зі зменшенням викупів договорів.
Інвестиційна діяльність: номінальний прибуток і реальна вартість капіталу
Інвестиційні результати страховиків у 2025 році були неоднорідними. Попри позитивну номінальну дохідність у більшості юрисдикцій, інфляція та зміни процентних ставок суттєво впливали на реальні результати. Позитивну реальну дохідність отримали 20 із 35 досліджених ринків страхування життя та 24 із 40 ринків non-life.
Значну роль відігравала структура інвестиційних портфелів. Страховики з більшою часткою акцій могли скористатися зростанням фондових ринків, тоді як портфелі з високою концентрацією довгострокових облігацій зазнавали впливу підвищення ринкових ставок. Для страховиків життя, з огляду на тривалість їхніх зобов’язань, цей чинник має особливе значення.
Дослідження також звертає увагу на зростання інтересу страховиків до приватного кредитування — інвестицій, які можуть забезпечувати вищу дохідність, але супроводжуються додатковими кредитними ризиками, обмеженою ліквідністю та складністю оцінювання справедливої вартості. За відсутності активного вторинного ринку проблеми з якістю таких активів можуть проявлятися із затримкою, а можливість їх швидкого продажу під час стресу залишається обмеженою.
Попри ці ризики, загальна прибутковість страхового сектору залишалася високою. Середня рентабельність власного капіталу становила 16,7% у страхуванні життя та 15,7% у страхуванні іншому, ніж страхування життя. Причому показник non-life зріс порівняно з 13,6% у 2024 році.
Для ризик-менеджерів важливо не обмежуватися оцінюванням поточної дохідності портфеля. Потрібно розуміти, наскільки інвестиційні результати залежать від сприятливих ринкових умов, якими можуть бути наслідки одночасного зниження вартості активів і зростання страхових виплат та чи зберігатиме компанія достатню ліквідність у несприятливих сценаріях.
Кіберризики, клімат і геополітика: нова структура загроз
Найбільш промовисті висновки доповіді OECD стосуються оцінювання ризикового середовища. Серед 39 юрисдикцій, які надали відповідну інформацію, катастрофічні та кліматичні ризики, як і кіберризики, назвали суттєвими 34 юрисдикції, або 87%. Макроекономічні ризики відзначили 85% респондентів, волатильність фінансових ринків — 77%, геополітичні ризики — 72%.
Кіберризик дедалі виразніше набуває подвійного характеру. Для страховика це загроза власній операційній діяльності, інформаційним системам і безперервності бізнес-процесів, а водночас — джерело страхових зобов’язань перед клієнтами, які придбали кіберстрахування. OECD наводить приклад німецького страховика, який у 2025 році подав заяву про неплатоспроможність після наслідків атаки програм-вимагачів, що заблокувала його системи двома роками раніше.
Зростання можливостей штучного інтелекту додатково ускладнює цю ситуацію. Використання ШІ для пошуку вразливостей і підготовки кібератак знижує технологічні бар’єри для зловмисників та підвищує масштаб потенційних загроз. Для страховиків це створює необхідність одночасно переглядати власні механізми кіберзахисту й оцінювання ризиків клієнтів.
Кліматичні ризики демонструють іншу суперечність. За даними, наведеними OECD з посиланням на Swiss Re Institute, глобальні застраховані збитки від природних катастроф у 2025 році становили 107 млрд доларів проти 137 млрд доларів у 2024 році. Зменшення річних втрат, однак, не свідчить про послаблення довгострокової загрози. Національні органи нагляду продовжують звертати увагу на можливе зростання частоти та тяжкості екстремальних погодних явищ, а також на ризик подальшого скорочення доступності страхового захисту в найбільш уразливих регіонах.
Геополітичні ризики впливають на страховий сектор через кілька взаємопов’язаних каналів. Воєнні конфлікти та порушення міжнародної торгівлі змінюють збитковість морського, авіаційного, кредитного страхування та страхування політичних ризиків. Коливання енергетичних цін, валютних курсів і вартості фінансових активів одночасно впливають на витрати страховиків, їхні інвестиційні портфелі та платоспроможність.
У доповіді окремо згадується повномасштабне вторгнення Росії в Україну як джерело значної геополітичної невизначеності для країн Центральної та Східної Європи. Польща, Литва та Латвія звертають увагу на ризики відпливу капіталу, знецінення валют, падіння вартості активів і загострення безпекової ситуації.
Для українських страховиків геополітичний ризик давно перестав бути лише зовнішнім чинником. Він безпосередньо впливає на операційну безперервність, доступність персоналу й інфраструктури, страхові портфелі, інвестиційні рішення та можливості перестрахування, при цьому міжнародний досвід показує, що ці ризики потрібно оцінювати не ізольовано, а з урахуванням їхнього взаємного посилення.
Що результати OECD означають для управління ризиками страховиків
Порівняння фінансових результатів і ризикового середовища 2025 року дозволяє сформулювати кілька практичних висновків, які виходять за межі звичайного статистичного огляду.
Насамперед висока андеррайтингова прибутковість не повинна зменшувати увагу до якості тарифних припущень і достатності страхових резервів. Якщо зростання премій значною мірою забезпечується коригуванням тарифів у відповідь на попереднє подорожчання збитків, страховик має оцінювати, чи встигають ці коригування за структурними змінами вартості ремонту, медичних послуг і катастрофічних втрат. Для цього недостатньо аналізувати лише історичні коефіцієнти збитковості, необхідно перевіряти їхню чутливість до майбутніх змін частоти та середнього розміру збитків.
Другий висновок стосується перестрахування та капіталу. Поліпшення умов перестрахового ринку створює можливості для оптимізації програм захисту, але збільшення власного утримання має оцінюватися разом із потенційними стресовими збитками та доступністю ліквідних ресурсів. Зростання поточної прибутковості внаслідок меншого обсягу перестрахування не повинно приховувати підвищення концентрації ризиків на балансі страховика.
Третій напрям — перегляд інвестиційних сценаріїв. Досвід 2025 року підтверджує необхідність одночасного аналізу процентного, ринкового, кредитного та ліквідного ризиків. Особливої уваги заслуговують активи, вартість яких визначається переважно за допомогою моделей, а можливість реалізації в умовах стресу є обмеженою.
Нарешті, кліматичні, кібернетичні та геополітичні загрози дедалі частіше формують взаємопов’язані сценарії. Кібератака може порушити роботу критичної інфраструктури, геополітичний конфлікт — спричинити інвестиційні втрати й інфляцію збитків, а масштабна природна катастрофа — одночасно збільшити страхові виплати, погіршити ліквідність і обмежити доступність перестрахового захисту. Такі взаємозв’язки повинні враховуватися в ризиковому профілі, стрес-тестуванні, оцінюванні власних ризиків і платоспроможності (ORSA) та плануванні безперервності діяльності.
Для українських страховиків особливе значення має здатність відрізняти тимчасово сприятливі фінансові результати від довгострокової стійкості бізнес-моделі. Зростання премій, прибутку або власного капіталу є важливими показниками, але їх необхідно співвідносити з якістю прийнятих ризиків, концентраціями, достатністю резервів і можливістю виконувати зобов’язання за несприятливих умов.
Прибутковість сьогодні не гарантує стійкості завтра
Доповідь OECD Global Insurance Market Trends 2026 демонструє, що світовий страховий сектор увійшов у період підвищеної невизначеності з достатньо сильними фінансовими результатами. Зростання премій, позитивна андеррайтингова прибутковість і висока рентабельність капіталу свідчать про здатність більшості ринків адаптуватися до змін економічного середовища.
Водночас подальша стійкість страховиків залежатиме від того, наскільки своєчасно вони зможуть переглядати тарифні та резервні припущення, контролювати інвестиційні ризики, підтримувати адекватний перестраховий захист і враховувати взаємозалежності між новими загрозами. Фінансові результати 2025 року створюють сприятливі можливості для зміцнення систем управління ризиками, але не дають підстав вважати, що накопичені вразливості втратили актуальність.
Головний урок цього дослідження для ризик-менеджерів полягає в необхідності оцінювати не лише те, наскільки успішно страховик завершив звітний рік, а й те, за яких умов його поточна прибутковість може перетворитися на збитковість і чи має компанія достатній запас фінансової та операційної стійкості, щоб витримати таку зміну.
Джерело: OECD (2026), Global Insurance Market Trends 2026, OECD Publishing, Paris. https://doi.org/10.1787/c8be6585-en.
Стаття є авторським аналітичним оглядом дослідження OECD. Оцінки та висновки щодо практики управління ризиками, зокрема українських страховиків, є авторською інтерпретацією матеріалів доповіді й не відображають офіційну позицію OECD.
Сергій БАБИЧ