Прочитав статтю McKinsey «The change agent: Goals, decisions, and implications for CEOs in the agentic age», і вона справді вартує уваги — нижче мій огляд для тих, хто цікавиться трансформацією бізнесу в епоху agentic AI.

CEO на зламі епох: агентний вік як виклик і шанс

У світі, що переходить від цифрового до «агентного» етапу розвитку, роль CEO змінюється фундаментально. За спостереженням аналітиків McKinsey, ми входимо в нову еру — Agentic Age, де штучний інтелект, зокрема генеративний, стає не просто інструментом, а співтворцем, співрішальником, а іноді — і співлідером.

На думку авторів, сьогоднішні CEO перебувають у ситуації, яку можна порівняти з лідерами промислової революції: їм доводиться приймати рішення в умовах радикальної технологічної трансформації, на ходу змінювати цілі, стиль управління та навіть власну мову.

«Агентна епоха — це не лише про технології. Це про спосіб керування компаніями в реальності, де ідеї генеруються, рішення моделюються, а команди працюють разом із агентами штучного інтелекту», — йдеться у вступі.

Нові цілі: зростання без масштабування

У викладеному авторському баченні основна мета CEO у нову епоху — це «growth without scale»: прагнути до збільшення ефективності та прибутковості не за рахунок кількісного зростання персоналу чи ресурсів, а через розумне використання агентів ШІ.

Пояснення McKinsey звучить чітко: агентні системи можуть самостійно генерувати креативні рішення, оптимізувати логістику, прискорювати R&D — отже, компанія може рости, не інвестуючи в нові фабрики чи тисячі працівників.

Це не футурологія. На думку авторів, компанії, які першими адаптують агентні моделі (agentic operating models), можуть вийти на якісно новий рівень продуктивності, зберігаючи сталість витрат.

Приклад: компанія, яка за допомогою ШІ прискорила цикл розробки продукту з 18 місяців до 6 — не виняток, а дедалі поширеніша практика.

Нові правила прийняття рішень: люди + агенти

На думку авторів, агентна епоха докорінно змінює логіку прийняття рішень у компаніях. Якщо раніше CEO збирав аналітику, оцінював ризики і приймав рішення — тепер усе частіше ці кроки виконують агенти штучного інтелекту, причому в режимі реального часу.

McKinsey описує зміну як перехід від детермінованого планування до адаптивного керування. Це означає:

• Моделювання наслідків відбувається миттєво за участю ШІ;
• Варіанти рішень генеруються автоматично;
• Ризики ймовірних сценаріїв аналізуються глибше, ніж здатна охопити людина.

Це не означає, що ШІ приймає фінальне рішення. Але якість і швидкість опрацювання варіантів кардинально зростає. І тому головне завдання CEO — не замінити себе, а переналаштувати стиль керування на співпрацю з агентами.

«Лідери майбутнього — це не ті, хто все вирішує сам, а ті, хто вміє делегувати агентам, але водночас не втрачає бачення цілого», — зазначають автори.

Як змінюється лідерство: від директив до оркестрації

McKinsey пропонує метафору: CEO більше не диригент старої школи, який роздає команди, а оркестратор, який координує численні джерела ініціатив — від людей, агентів, клієнтів, партнерів.

Це вимагає:

• Довіри до даних, які генеруються й інтерпретуються агентами;
• Нових навичок роботи в умовах постійної невизначеності;
• Переосмислення ролі людини у прийнятті рішень: людина стає не джерелом рішень, а контролером принципів.

Цікаве спостереження авторів: лідерство стає гібридним — частково людиноцентричним, частково алгоритмічним. Але саме CEO відповідає за коректне «співжиття» цих систем.

Практичні наслідки: як адаптуватися вже зараз

McKinsey пропонує чотири ключові зони дії для CEO, які вже сьогодні хочуть адаптувати компанію до агентної епохи:

1. Оцифрувати процеси прийняття рішень — визначити, де агенти можуть підсилити чи замінити людські кроки.
2. Переналаштувати стиль керування — від ієрархічного до партнерського, з довірою до автономних рішень агентів.
3. Змінити систему цілей — не масштабування заради зростання, а продуктивність заради адаптивності.
4. Формувати культуру безперервного навчання — як для людей, так і для агентів (через fine-tuning, reinforcement learning тощо).

Різні галузі — різні імплікації агентної епохи

Автори McKinsey наголошують, що не існує єдиного рецепту трансформації: вплив агентів суттєво відрізняється залежно від типу бізнесу. У статті виокремлено три умовні категорії компаній:

1. Цифрові лідери

Це організації, які вже мають глибоку інтеграцію даних і працюють із великими мовними моделями або іншими формами ШІ. Для них головне завдання — вийти за межі пілотів, масштабувати агентні системи та оптимізувати взаємодію між людьми й агентами.

Наприклад, такі компанії можуть:

• замінити ручні процеси в обслуговуванні клієнтів на повністю автоматизовані;
• скоротити цикли прийняття рішень із тижнів до годин;
• змінити структуру управління, усунувши зайві рівні.

2. Ті, хто наздоганяє

Ці компанії мають базову цифрову інфраструктуру, але ще не використовують агентів системно. Для них пріоритет — оцінити найкритичніші зони, де агенти можуть принести миттєву цінність, наприклад:

• у логістиці (оптимізація маршрутів);
• у прогнозуванні попиту;
• у аналітиці клієнтської поведінки.

Такі організації повинні швидко тестувати, інтегрувати й масштабувати, інакше ризикують втратити конкурентну позицію.

3. Операційні гіганти зі складною спадщиною

Це, наприклад, великі виробничі компанії або державні структури з фрагментованими даними й застарілими ІТ-системами. Для них ключовий фокус — створення єдиної цифрової основи, яка дозволить агентам працювати з релевантними даними. У статті наголошується, що саме ці організації мають найбільший потенціал для трансформації, але й найбільші бар’єри.

Висновки: роль CEO в епоху агентів

На думку авторів, агентна епоха — це не лише про ШІ, а про зміну самої суті управління:

• Лідер стає архітектором системи, а не лише джерелом стратегій.
• Від нього очікується етичне лідерство, яке гарантує відповідальне використання агентів.
• Його головний актив — довіра, побудована на поєднанні людського судження та машинної потужності.

У фіналі статті автори формулюють три запитання, які має поставити собі кожен CEO:

1. Чи створили ми умови, де агенти можуть приймати рішення поряд із людьми?
2. Чи адаптували ми структури, процеси й культуру до нової реальності?
3. Чи здатен я сам керувати в такому середовищі — як людина і як лідер агентної системи?

Підсумок

Цей матеріал McKinsey — не технічна інструкція, а стратегічна рамка для керівників, які хочуть не просто впроваджувати ШІ, а перезібрати архітектуру управління навколо його можливостей. У фокусі — люди, агенти і довіра між ними.

Якщо у 2000-х лідери говорили про діджиталізацію, а в 2010-х — про agile, то тепер, на думку авторів, на порядку денному — agentic leadership. І це не питання майбутнього — це вже реальність для тих, хто хоче залишитися релевантним у наступному десятилітті.

Докладніше за посиланням