Здається, абревіатура ESG вже стала звичною для фінансових установ. Але чи розуміють усі, що за нею ховається? Для банків — це спосіб впливати на кредити, для інвестфондів — елемент стратегії. А от для страхових компаній ESG — це майбутній обов’язок, який дуже швидко стане частиною нормативного поля. Днями з’явився орієнтир: «Біла книга з управління ESG ризиками у фінансовому секторі», підготовлена Національним банком України. Вона визначає ключові очікування регулятора та формує контури майбутньої нормативної бази. Але що означає ця ініціатива саме для страхового ринку? І в чому полягають її можливості та ризики? Головне — яким чином вона інтегрується в сучасну філософію управління ризиками (RM2).

      RM2 — це сучасна парадигма, у якій ризик-менеджмент є не лише інструментом контролю, а й засобом стратегічного передбачення, побудованим на принципах гнучкості, інклюзивності, forward-looking аналізу та вбудованості в ключові бізнес-процеси. Якщо RM1 часто асоціюється з формальними чек-листами, тепловими картами і фіксацією історичних інцидентів, то RM2 — це управлінська філософія, де ризик є драйвером змін, а не загрозою. Тому інтеграція ESG в контексті RM2 — це не лише дотримання нових норм, а й зміна логіки мислення в компаніях.

     У цьому матеріалі  я спробував, як ризик-менеджер,  проаналізувати  позитивні та проблемні аспекти «Білої книги» щодо страхового ринку, а також окреслети перспективи і виклики для впровадження підходів RM2 у контексті ESG-ризиків.

Позитивні аспекти ініціативи НБУ: сигнал, який не можна ігнорувати

1. Системне бачення ESG-ризиків

«Біла книга» пропонує чітке розділення ESG-ризиків та підходів до їх ідентифікації, моніторингу та управління. Це важливо саме для страховиків, де зв’язок між ESG-факторами та ризиковим профілем компанії часто має непрямий характер. Запропонована структура дозволяє перевести абстрактну ідею в конкретні управлінські інструменти — а це і є головне завдання RM2.

2. Орієнтація на forward-looking підходи

НБУ наголошує на необхідності враховувати майбутні сценарії розвитку ESG-ризиків. У цьому аспекті ініціатива НБУ перебуває в тренді провідних європейських практик (EIOPA, NGFS). Це дозволяє страховим компаніям не лише реагувати на події, а й прогнозувати та адаптувати бізнес-модель — ключова риса RM2.

3. Інституціоналізація ролі ризик-менеджера

У документі чітко визначено, що відповідальність за ESG-ризики повинна бути інтегрована в функціонал CRO та управління ризиками загалом. Це важливий крок до того, аби ризик-менеджери не залишалися «на узбіччі» трансформацій ESG, а були їх повноцінними учасниками.

4. Можливість адаптації до масштабу компанії

НБУ визнає: універсального стандарту немає, і очікування до великих, середніх та малих компаній будуть диференційованими. Це знижує (як же хочеться у це повірити!)  ризик надмірного адміністративного тиску і дозволяє реалізувати принцип пропорційності — важливий принцип як RM2, так і сучасного нагляду.

5. Посилення зв’язку між управлінням ризиками та стратегією

ESG-ризики більше не позиціонуються як частина лише нефінансової звітності чи репутаційного контролю. «Біла книга» прямо вказує: ці ризики мають враховуватись у бізнес-стратегіях, інвестиційній політиці, продуктових моделях. Це ознака глибокого вбудовування ESG у управлінську ДНК страховика, що відповідає духу RM2.

6. Зв’язок із міжнародною практикою

Документ побудовано з огляду на рекомендації EBA, EIOPA, TCFD та інших міжнародних структур. Це дає змогу українським страховикам одночасно відповідати вимогам регулятора і бути конкурентоспроможними в міжнародному контексті.

7. Прозорий підхід до формування очікувань

НБУ оголосив, що «Біла книга» — це лише перший крок до розробки обов’язкових норм. Це дозволяє страховикам готуватися заздалегідь, а не адаптуватися в авральному режимі. Такий поетапний підхід — маркер якісного регулювання.

8. Підкреслення ролі асоціацій та саморегуляції

У документі згадується, що учасники ринку мають об’єднувати зусилля через галузеві об’єднання. Це дозволяє не лише ділитися кращими практиками, а й створювати власні стандарти з урахуванням специфіки страхування. У парадигмі RM2 це важливо, бо саме асоціації можуть забезпечити той рівень професійного діалогу, який виходить за межі комплаєнсу.

9. Створення основи для реального сценарного аналізу

Потреба в сценаріях кліматичних і соціальних ризиків згадується в документі як один із ключових елементів. Для страховиків це — шанс зробити ORSA живим інструментом, а не черговим звітом, як це було раніше.

10. Розуміння ESG не лише як виклику, а як драйвера конкурентоспроможності

НБУ не просто застерігає, а й пояснює, що ESG — це потенційна перевага: для залучення інвестицій, формування довіри клієнтів, відкриття нових ринків. Така подача важлива, адже RM2 працює тоді, коли ризик — це не лише загроза, а й джерело нових можливостей.

Проблемні аспекти та ризики впровадження: реалії, які не можна ігнорувати

1. Високий рівень абстрактності деяких формулювань

Попри амбітність і обґрунтованість, «Біла книга» містить багато загальних тез без конкретного механізму імплементації. Наприклад, згадується про «необхідність врахування соціальних ризиків» без уточнення, які саме індикатори чи методології варто застосовувати. Для страховиків це може створити невизначеність і потребу в додаткових інтерпретаціях.

Відсутність інструкцій для конкретних процесів (андеррайтинг, перестрахування) суперечить принципу RM2 щодо вбудованості управління ризиками в операційну діяльність. Це призводить до того, що ESG-інтеграція залишається лише на рівні політик, не охоплюючи щоденне прийняття рішень. Згідно з RM2, управління ESG-ризиками має бути «прошито» в усі бізнес-процеси — від первинного андеррайтингу до інвестиційних рішень і виплати відшкодувань. Без таких прикладів компанії залишаються без практичного орієнтира, як це реалізувати.

2. Відсутність чіткого ESG-коду для страхової галузі

Документ орієнтований на весь фінансовий сектор, але специфіка страхування практично не розкрита. У результаті страхові компанії можуть відчути, що запропоновані підходи більше підходять для банків, ніж для страхових бізнес-моделей. Це вимагає адаптації і створює ризик неправильного тлумачення вимог.

3. Надмірна увага до кліматичних аспектів

Попри намагання НБУ охопити всі компоненти ESG, головний акцент зроблено саме на кліматичних ризиках. Соціальні та управлінські ризики часто подані фрагментарно. Для страховиків, які працюють з ризиками відповідальності, персоналу або управління, такий перекіс може бути проблематичним.

4. Недостатня конкретика у взаємодії з наглядовими органами

НБУ вказує на необхідність надання інформації щодо ESG-ризиків, але не деталізує форматів, чи каналів передачі. В умовах очікуваного регуляторного тиску така невизначеність може ускладнити планування дій компаній.

5. Відсутність зв’язку з чинною нормативною базою

У документі майже не згадуються вже чинні нормативні акти НБУ щодо систем управління ризиками або вимог до корпоративного управління. Це створює ризик розриву між наявною практикою і новими очікуваннями, особливо якщо зміни відбуватимуться швидко.

6. Потенційна колізія між ESG-вимогами і ринковою реальністю

Деякі положення — як-от вимога до сценарного аналізу з урахуванням довгострокових кліматичних факторів — можуть бути важкими для впровадження в умовах обмеженої доступності даних або нестабільного макросередовища.

7. Навантаження на малі компанії.

Пропорційність задекларована, але не деталізована. У RM2 важливо не лише проголошення, а й практична реалізація, з урахуванням розміру, обсягу операцій та рівня зрілості системи управління ризиками. Малі компанії, які не мають розвинених ESG-процедур або доступу до спеціалізованих експертів, можуть бути не в змозі повною мірою відповідати абстрактним вимогам. Без чітких вказівок щодо спрощеного підходу, адаптованого до їх масштабів, вони ризикують опинитися в пастці надмірного регуляторного тиску, що може або гальмувати розвиток, або призвести до формального, нефункціонального впровадження ESG.

8. Недостатній зв’язок із бізнес-процесами

Попри згадку про інтеграцію ESG-ризиків у стратегію, відсутнє пояснення, як саме це повинно працювати у страховій практиці: наприклад, у продуктовій політиці, андерайтингу, перестрахуванні. Це залишає пробіл між теорією і бізнес-практикою.

Не визначено, хто координуватиме інтеграцію ESG у страхових компаніях. У RM2 важлива чіткість зон відповідальності між лініями захисту та ключовими функціями. Без чітко окреслених ролей між власниками ризику, функцією управління ризиками, комплаєнсом і внутрішнім аудитом виникає ризик дублювання, конфліктів інтересів або повного ігнорування окремих елементів ESG-інтеграції. Наприклад, ESG-ризики можуть бути одночасно класифіковані як стратегічні, репутаційні та регуляторні, але без координаційного центру відповідальність за моніторинг залишиться «розмитою» між підрозділами.

9. Невизначеність щодо ролі IT та цифрових рішень

У документі майже не приділено уваги питанню цифрових інструментів ESG-моніторингу. Враховуючи, що автоматизація буде ключовою для впровадження ESG на практиці, ця прогалина може сповільнити цифрову трансформацію страховиків у цій сфері.

10. Відсутність чіткого календаря

Незважаючи на заяву про поетапність, документу, на мій погляд, бракує конкретного графіку переходу від «Білої книги» до нормативних актів. Це ускладнює планування ESG-ініціатив усередині компаній. Без часових рамок важко реалізувати forward-looking планування, яке є базовим для RM2. Це означає, що компанії не можуть чітко структурувати дорожню карту впровадження ESG, розставити пріоритети, визначити ключові віхи та інтегрувати їх у стратегічні й операційні плани. Така невизначеність позбавляє ризик-менеджмент можливості будувати сценарії, аналізувати динаміку змін і готувати резервні плани, що є наріжним каменем RM2. Крім того, це створює додаткові труднощі для нагляду і самоконтролю, оскільки немає чіткого маркеру, до якого моменту і що саме має бути реалізовано.

11. Роль асоціацій не окреслена.

RM2 визнає роль зовнішніх інституцій у формуванні risk awareness — і це не лише про консалтинг чи участь у конференціях. У рамках сучасного підходу RM2 асоціації можуть виступати інфраструктурними платформами для спільного аналізу ESG-ризиків, формування типових моделей сценарного аналізу, обміну кейсами й помилками, створення навчальних програм для фахівців. Крім того, вони здатні представляти консолідовану позицію ринку в діалозі з регулятором, знижуючи ризик фрагментарного тлумачення вимог та сприяючи більш ефективному, пропорційному регулюванню. Тому, на мою думку, відсутність чітко визначеної ролі асоціацій у документі — недогляд, який може уповільнити як темпи впровадження ESG, так і глибину розуміння підходів RM2 в учасників ринку.

12. Немає акценту на навчанні.

RM2 потребує розвитку культури ризиків, що неможливо без навчання персоналу на всіх рівнях. ESG є складною темою навіть для досвідчених фахівців, тому підготовка кадрів має стати частиною впровадження. Без освітнього компоненту будь-яка ініціатива залишатиметься поверхневою. У межах RM2 навчання є не додатковим кроком, а умовою досягнення стійкої інтеграції ESG у процеси прийняття рішень. Це стосується і топменеджменту, і співробітників, що безпосередньо працюють із ризиками.

13. Невизначеність статусу.

Чи буде документ обов’язковим? У RM2 ключова роль належить clarity of mandate. Поки статус «Білої книги» незрозумілий, у ринку залишається спокуса знехтувати вимогами або дочекатися «офіційного наказу», що гальмує реальні зміни.

14. Потенційна небезпека «комплаєнсізації» теми

Існує ризик, що компанії сприймуть ESG як ще один комплаєнс-набір документів, який треба підготувати, щоб «відчепився регулятор». Без чіткої вказівки на стратегічну цінність ESG-ризиків у стилі RM2, це може звестися до формалізму.

Кілька прикладів ESG у дії: кейси з ринку, де внутрішнє стало зовнішнім

Навіть побіжний аналіз українського страхового ринку свідчить: багато зовнішніх потрясінь, що сприймаються як «непередбачувані», мають глибоко внутрішні витоки. І саме ESG-підходи — якщо впроваджені грамотно — здатні виявити ці проблеми до того, як вони набудуть системного характеру.

Кейс 1: Управлінський ризик, що знищив продукт

Одна із середніх страхових компаній запустила медичне страхування, не перевіривши, що її партнер-клініка має неформальні зв’язки з менеджментом. Через конфлікт інтересів почалися масові зловживання, недотримання стандартів лікування, скарги. Ринок сприйняв це як репутаційну катастрофу. Проблема — внутрішня. А могла бути знята при елементарному ESG-аналізі управлінської структури.

Кейс 2: Кліматичний фактор без політики андеррайтингу

Компанія активно укладала договори агрострахування, ігноруючи супутникові дані про деградацію ґрунтів і кліматичні зміни в регіонах. У результаті мала один із найгірших збиткових результатів за останні роки. Чи можна було цього уникнути? Так — якби кліматичний ризик був формалізований і врахований у процедурі ризик-оцінювання.

Кейс 3: Соціальний ризик у вигляді відтоку персоналу

У страховій компанії, що позиціонувала себе як «ESG-дружня», HR-політики не відповідали задекларованим принципам. Відсутність гнучких умов праці, токсичне мікросередовище, недостатня увага до добробуту персоналу — і як наслідок, масовий вихід ключових андеррайтерів. Падіння KPIs. Проблема виникла всередині, але спричинила зовнішню кризу довіри.

Висновки: шанс для RM2 — або нова форма старого комплаєнсу?

«Біла книга» — це шанс. Але реалізується він лише за однієї умови: якщо ESG буде не зовнішнім примусом, а внутрішнім драйвером змін. Страхові компанії мають зробити ESG частиною своєї корпоративної культури, інтегрувати ризик-аналіз у продуктову політику, інвестиційні рішення, HR-стратегії. Саме це — філософія RM2, яку варто підтримувати, а не підмінювати тепловими картами і декларативними звітами. Чим раніше ринок це усвідомить, тим меншими будуть втрати — і тим вищими будуть шанси не просто відповідати регуляторним вимогам, а стати гравцями нового рівня довіри.