Уявіть: ви переглядаєте звіт по збитковості і бачите, що в одному регіоні за півроку виплати виросли майже вдвічі. Підстави — повені, бурі, град. Ви відкриваєте карти ризику — і розумієте, що цей регіон уже кілька років у «червоній» зоні. Але в тарифах це не враховано, у перестрахуванні — теж. І ось ці «прогалини» вже коштують компанії відчутних грошей.

У світі страхування є один парадокс. Ми чудово вміємо рахувати ризики, які вже сталися, і значно гірше — ті, що ще тільки наближаються. Кліматичні зміни — саме з цієї категорії. Вони не приходять у вигляді одного буревію чи повені, а розгортаються повільно, накладаючись на економіку, інфраструктуру та поведінку клієнтів. І коли збитки стають очевидними, змінювати щось у тарифах чи портфелі вже запізно.

Саме тому екологічна складова ESG — «E» — для страховика не абстрактна «зелена» тема не в презентації регулятора, а у щоденній роботі страховика. Це не лише про глобальне потепління чи вуглецевий слід, а про цілком конкретні збитки, тарифи, програми перестрахування та конкурентоспроможність. Це питання збитковості, перестрахування і навіть здатності компанії залишатися конкурентною. І ось тепер, після появи «Білої книги» НБУ, воно офіційно переходить у категорію «те, що неможливо ігнорувати».

Чому діяти треба зараз

Публікація «Білої книги» НБУ ESG  — це, по суті, будильник для всього ринку. Регулятор чітко показав: екологічні фактори мають бути частиною системи управління ризиками. Ідеться не тільки про красиві декларації у звіті, а про forward-looking підхід, інтеграцію «E» у бізнес-процеси, визначення відповідальних (у тому числі CRO) і принцип пропорційності — різні вимоги для великих і малих гравців.

Цей сигнал варто прочитати правильно: «готуйтеся» — це не «чекайте інструкцій». Це запрошення почати вже сьогодні — поки ще є час розробити свою методику, перевірити її на практиці й адаптувати до власного портфеля. І тут, як це часто буває у страхуванні, ранній старт — це не лише про виконання вимог, а й про створення переваги перед тими, хто почне готуватися в останній момент. Для тих, хто встигне впровадити підходи раніше, це шанс: ви зустрінете нові вимоги не у стресовому режимі, а з готовою методикою, відпрацьованими процесами і підготовленою командою.

Як це роблять у Європі та Британії

Щоб зрозуміти, куди ми йдемо, достатньо зазирнути на кілька років уперед — туди, де вже пройшли шлях інтеграції екологічних ризиків у страхування.

Європа: EIOPA та «життя в ORSA»
У європейських страховиків ORSA давно перестав бути формальним звітом у pdf, який потрапляє на полицю. Це робочий інструмент. Кліматичні сценарії в ньому — обов’язкові, і не «для краси». Мінімум два: один із низьковуглецевим майбутнім, другий — з «гарячим світом», де температура зростає більш ніж на 3°C. Але фокус не у кількості сценаріїв, а в тому, що з ними роблять.

Європейський нагляд дивиться на головне: як результати сценаріїв вплинули на тарифікацію, перестрахування, структуру капіталу, інвестиції. Якщо відповідь: «Ніяк», — значить, сценарний аналіз був для галочки. А це вважається серйозним недопрацюванням.

Велика Британія: PRA і «дорослішання» ринку
Британський підхід нагадує виховання дитини: спочатку регулятор просто пояснює, що треба робити, потім — запитує докази, що ви це робите, а згодом — починає вимагати, щоб робили це добре. PRA називає це «maturing practices» — поступове дорослішання практик.

І якщо на першому етапі від страховика вимагали просто ідентифікувати кліматичні ризики, то тепер очікують інтеграції у бізнес-планування. У 2024–2025 роках регулятор прямо вказав на три слабкі місця:

1. Дані про локації ризиків.
2. Фінансова оцінка наслідків сценаріїв.
3. Перенесення фокусу з репутаційних ризиків на стратегічні.

TCFD, ISSB та NGFS: «конструктор» для сценаріїв
Ще один елемент європейсько-британської практики — використання міжнародних інструментів. TCFD і ISSB дають методологію, NGFS — готові сценарії з прописаними макроекономічними, фізичними та перехідними параметрами. Це як набір деталей LEGO: ви не зобов’язані вигадувати форму цеглинок, але маєте вирішити, як саме з них зібрати свій «будинок».

Чим корисно для нас: навіть якщо у вас немає детальних локальних даних, ви можете взяти NGFS-сценарії і масштабувати їх до своєї частоти та тяжкості збитків. Це простіше, ніж чекати ідеальної статистики, якої в Україні може не бути ще довго.

Що це означає для України
Європейський і британський досвід показує: «робимо сценарії, дивимося на рішення» — ось формула успіху. Не ORSA для регулятора, а ORSA для себе. І якщо ми зможемо застосувати цей підхід уже зараз, то зможемо уникнути класичної української проблеми — коли нормативи з’являються, а у компанії є лише півроку, щоб «з нуля» їх виконати.

Що таке “E” у страховій практиці

Коли ми чуємо про «екологічні ризики», часто уявляємо собі щось далеке — танення льодовиків, рідкісні види тварин, глобальні конференції. Але для страховика «E» починається зовсім не в Гренландії, а у звіті про виплати.

Фізичні ризики: коли природа змінює баланс портфеля
Це все, що може прийти разом із погодою та кліматом: повені, бурі, град, спека, тривалі посухи. І тут мова не лише про разові катастрофи. Наприклад, якщо аграрний регіон кілька років поспіль втрачає врожай через брак вологи, це не просто невдалий сезон — це тренд, який поступово «виїдає» рентабельність продукту. Або коли в містах дедалі частіше відбуваються підтоплення через зношені зливові системи — для страховика це вже не «форс-мажор», а статистично прогнозований збиток.

Перехідні ризики: коли змінюється гра за правилами «зеленого» світу
Уявіть: ви страхуєте великий логістичний бізнес, і тут вводять високий податок на викиди CO₂. Компанія змушена різко оновлювати автопарк або платити шалені штрафи. Це — перехідний ризик. Він виникає через політику, економіку чи технології, які змінюються у відповідь на кліматичні виклики. Сюди ж — відмова контрагентів працювати з «брудними» виробництвами, вимоги банків до ESG-профілю позичальників, і навіть зміна споживчих уподобань.

Юридичні та ринкові наслідки: коли суд і ринок стають новими фронтами ризику
В американській практиці вже є позови до компаній за приховування інформації про вплив їхньої діяльності на довкілля. І хоча в Україні це поки рідкість, поява таких кейсів — лише питання часу. Ринкові наслідки теж не сплять: у «червоних зонах» страховка може стати настільки дорогою, що бізнес відмовиться її купувати, і ви втратите сегмент.

Де саме “E” зачіпає ваш бізнес
Тут немає жодного «додаткового» чи «побічного» впливу. «E» прямо заходить у ключові процеси:

• Андеррайтинг — карти ризиків, умови полісу, франшизи.
• Тарифікація — ризик-залежні коефіцієнти, надбавки або знижки.
• Перестрахування — структура програм, розміри retention і лімітів.
• ALM — як кліматичні сценарії впливають на активи і пасиви.
• Продуктовий дизайн — умови покриття, виключення, вимоги до клієнтів.
• Управління портфелем — концентрації, географії, галузі.

І ось головне: якщо сьогодні ви не врахуєте ці фактори у своїх процесах, завтра їх врахує за вас ринок — через збитковість, репутаційні втрати чи відхід клієнтів.

Чого бракує “Білій книзі” і що варто додати самим страховикам

Не можна не віддати належне «Білій книзі» НБУ — документ задає напрямок, розставляє акценти і чітко пояснює: ESG, зокрема екологічний блок, має стати частиною системи управління ризиками. Але будьмо відвертими: поки що це більше рамка, ніж інструкція.

Вона відповідає на питання «що» і «навіщо», але майже не торкається «як». Наприклад:

• Так, нам кажуть враховувати кліматичні та інші «Е»-ризики, але не пояснюють, які саме індикатори чи методи збору даних працюють для страховиків.
• Є вимога робити сценарний аналіз, але немає опису, як перевести ці сценарії в конкретні тарифні чи перестрахові рішення.
• Заявлено принцип пропорційності, але не розписано, що саме очікується від великої компанії з розвиненою ризик-функцією, а що — від невеликого гравця з мінімальним штатом.

Це не критика заради критики. Навпаки, для страховиків як ринку в цьому — можливість. Якщо у регулятора поки немає жорсткого алгоритму, ми можемо створити його самі — і адаптувати під власну специфіку.

Наприклад, європейські регулятори (EIOPA, PRA) у своїх рекомендаціях і перевірках дуже швидко «перескакують» від загальних формулювань до конкретних питань:

• «Які карти ризиків ви використовуєте в андеррайтингу?»
• «Як змінилася ваша програма перестрахування після моделювання сценаріїв?»
• «Чи вплинуло це на ваш ризик-апетит? Яким чином?»

І ось тут у нас зараз — порожнє місце. Якщо ми його не заповнимо власними методиками та підходами, колись сюди прийдуть готові, але не завжди зручні для нашої реальності, вимоги «зверху».

Тож ключове, що варто додати самим:

1. Конкретика процесів — від збору та перевірки даних до алгоритмів оновлення тарифів.
2. Приклади застосування — не просто «сценарний аналіз», а «сценарій → рішення → зміна показника».
3. Чітке розмежування очікувань для великих і малих компаній, щоб уникнути «перевантаження» дрібних гравців і формалізму у великих.

Якщо ми почнемо вибудовувати ці підходи зараз, коли вимоги ще не стали обов’язковими, то матимемо два плюси:

• зможемо реально інтегрувати «E» у бізнес, а не просто підганяти процеси під норматив;
• будемо готові аргументовано відстоювати свою позицію у діалозі з регулятором.

 

Мінімальний набір даних для старту

Починати інтеграцію екологічних ризиків у процеси можна навіть без «ідеального» набору інформації. Якщо чекати, поки з’являться всі потрібні статистики, карти та історичні дані, — можна втратити роки. Європейські та британські страховики проходили той самий шлях і знайшли вихід: беремо те, що є, комбінуємо з відкритими джерелами, а далі поступово доповнюємо.

Ось з чого, на мій погляд,  можна почати вже сьогодні:

1. Геолокація ризиків
   Координати або точні адреси застрахованих об’єктів. Це дозволить «накласти» портфель на карти загроз. Навіть якщо у вас не всі дані повні, рухайтеся до цілі — мінімум 70% портфеля з геопозицією за рік. Історія збитків по перилях (повені, бурі, град) — не лише ваша, а й доступна ринкова статистика, якщо вдасться дістати.
2. Карти загроз
   Використовуйте публічні шари: карти повеней, вітрового навантаження, зон граду. Для агрострахування — супутникові карти посух та ґрунтів. Якщо є доступ — підтягуйте дані Європейського агентства з довкілля (EEA). Для сценарного аналізу — коефіцієнти з NGFS (вони показують, як зміниться частота і тяжкість збитків у різних кліматичних сценаріях).
3. Експозиція портфеля
   Це не просто список договорів, а сукупні страхові суми, ліміти, франшизи і їх концентрація по «плямах» ризику. Тут можна швидко виявити: чи не зосереджені у вас надмірно великі страхові суми у зонах підвищеного ризику.
4. Перехідний профіль клієнтів
   Для корпоративних клієнтів — галузь, вуглецева інтенсивність виробництва, наявність планів декарбонізації. Навіть прості опитувальники при андеррайтингу можуть дати перше уявлення: чи готовий клієнт до змін, чи він потенційно в зоні ризику через «зелені» вимоги ринку.

Порада з практики: не намагайтеся одразу охопити весь портфель і всі ризики. Виберіть кілька найбільш матеріальних сегментів — ті, що дають найбільшу частку премій і мають значну наткат-експозицію. Почніть роботу з ними, і поступово масштабуйте підхід.

 

Сценарний аналіз без бюрократії

Сценарний аналіз часто лякає тих, хто з ним ще не працював. Уявляється громіздка модель, сотні змінних, місяці розрахунків. Насправді почати можна набагато простіше — і при цьому отримати результат, який вплине на ваші тарифи, перестрахування та ризик-апетит.

Ось алгоритм, який працює навіть у компаніях із мінімальними ресурсами:

Крок 1. Оцініть матеріальність ризику
Подивіться на свій портфель і виділіть 3–5 сегментів або регіонів, де екологічні фактори потенційно можуть спричинити найбільші збитки. Це можна зробити буквально у форматі «експрес-аналізу» — через перехрестя карти загроз і вашої експозиції.

Крок 2. Оберіть сценарії
Міжнародний стандарт — NGFS. Там є готові три основні траєкторії:

• Orderly — помірний перехід, коли світ вчасно вводить «зелені» реформи.
• Disorderly — запізнілі дії, що призводять до шокових змін.
• Hot house world — нічого не робимо, і температура зростає понад 3°C, з усіма наслідками.

Візьміть хоча б два контрастні сценарії — «помірний» і «гарячий» — щоб побачити розкид.

Крок 3. Перекладіть сценарії у цифри
NGFS дає вам у відсотках, як зміниться частота (F) і тяжкість (S) збитків. Просто застосуйте ці коефіцієнти до своєї базової статистики:

F_new = F_base × (1 + ΔF)

S_new = S_base × (1 + ΔS)

Отримаєте прогнозовані значення для кожного сценарію.

Крок 4. Подивіться на PLR
Розрахуйте прогнозований PLR (Loss Ratio) для кожного сценарію:

PLR_new = (F_new × S_new) / Премія

Це момент істини: ви побачите, чи залишаєтеся в межах свого ризик-апетиту, чи виходите за нього.

Крок 5. Прив’яжіть результати до рішень
І ось тут більшість компаній зупиняється, а дарма. Сценарний аналіз має закінчуватися діями:

• зміною базових ставок;
• корекцією франшиз у «червоних зонах»;
• новими лімітами;
• вимогами до клієнтів (запобіжні заходи, захист об’єктів).

Головний принцип: сценарний аналіз не повинен бути «звітністю для регулятора». Він має працювати як бізнес-інструмент, який допомагає уникнути неприємних сюрпризів у збитковості.

 

Практика інших ринків

Іноді найкращий спосіб зрозуміти, куди рухатися, — подивитися, як це вже працює в інших. Кліматичні ризики в страхуванні — не винахід НБУ, у світі їх вивчають і інтегрують уже багато років.

Німеччина та Нідерланди: перестрахування як щит, але не панацея
У цих країнах страхування від природних катастроф (nat cat) має довгу історію. Перестрахування традиційно «зрізає» пік збитків, і на перший погляд це виглядає як повний захист. Але є нюанс: на довгому горизонті зміна клімату все одно «пробиває» тарифи. Частота та тяжкість повеней і штормів зростає, і навіть найкращі перестрахові програми не рятують від підвищення базових ставок. Висновок простий: тарифікація має бути мікрозональною, а договори — з адаптаційними умовами, наприклад, знижки для клієнтів, які інвестують у захист майна.

Велика Британія: дані понад усе
PRA у своїх перевірках жорстко вимагає: покажіть, як ваш сценарний аналіз інтегрований у стратегію. Якщо зв’язок відсутній — готуйтеся до «повернення на доробку». Британські страховики вже звикли, що без точних локацій ризиків і моделей повені серйозно працювати з «E» неможливо. І навіть дрібні гравці вкладаються в дані, бо це питання не тільки регуляторного комплаєнсу, а й конкурентної переваги.

TCFD і NGFS: універсальна шина для всіх
У світі TCFD і NGFS виконують роль єдиного стандарту для сценарного аналізу. Навіть країни з обмеженими локальними даними (а це дуже схоже на наші реалії) користуються їхніми шаблонами та коефіцієнтами. Це дозволяє хоча б базово «прив’язати» фінансові показники до кліматичних сценаріїв, не чекаючи, поки з’являться детальні внутрішні бази даних.

Що з цього підходить Україні
Усі три приклади показують:

• Без точних даних — нікуди. Навіть базова геолокація та карти загроз дають відчутний ефект.
• Перестрахування — лише частина рішення. Його потрібно підсилювати змінами в тарифах і умовах.
• Сценарний аналіз — не раз на рік і не заради звіту, а як частина планування продуктів, бюджетів і ризик-апетиту.

 

 

10 швидких кроків на 12 місяців

Коли мова заходить про інтеграцію «E» у страхову практику, найбільший ворог — прокрастинація. Здається, що це велика і довга робота, яка потребує ідеальних даних, окремої команди та купи часу. Але насправді почати можна вже завтра. Ось план, перевірений колегами з інших ринків, адаптований до наших реалій.

Перші 90 днів — фундамент

1. Призначте власника процесу. Це не має бути лише ESG-офіцер. Ідеально — тандем ризик-менеджменту, андеррайтингу, актуаріїв і перестрахування.
2. Зберіть карту даних. Перелічіть, що вже є по локаціях, збитках і картах ризику, та позначте «білі плями».
3. Проведіть експрес-матеріальність. Виділіть 3–5 найбільш уразливих сегментів чи регіонів.
4. Обирайте сценарії. Візьміть 2–3 з NGFS, щоб протестувати підхід (наприклад, «помірний перехід» і «гарячий світ»).

До 6 місяців — перші рішення

1. Проганяйте сценарії через перестрахування і тарифи. Подивіться, як зміниться PLR і чи вистачить лімітів.
2. Додайте ESG-запитання в андеррайтингові анкети. Наприклад, чи встановлені у клієнта системи захисту від повені.
3. Оновіть ризик-апетит. Введіть окремі ліміти для наткат-експозиції, концентрацій та «червоних» зон.
4. Включіть результати в ORSA. І не просто як розділ, а з описом управлінських дій.

До 12 місяців — інтеграція в бізнес

1. Запустіть пілотний продукт з адаптаційними умовами. Наприклад, знижка за встановлення запобіжних бар’єрів.
2. Відзвітуйте назовні. Використайте логіку TCFD: стисло покажіть ризики, сценарії й дії — це підвищить довіру і підготує вас до майбутніх вимог.

Порада: не сприймайте ці кроки як «разові». Навіть прості сценарії й перші продукти стануть сигналом для ринку та регулятора, що ви не чекаєте на накази зверху, а самі формуєте правила гри.

 

KPI та типові помилки

Впровадження «E» — це не разова кампанія, а процес, який має бути вимірюваним. Без чітких показників легко впасти в ілюзію, що «робота йде», хоча насправді все зводиться до формальних звітів.

KPI, які варто відстежувати

• Частка портфеля з геолокацією — скільки договорів мають точні координати об’єктів. Ціль: ≥70% через рік.
• Оновлення тарифів і умов — яка частка премії враховує кліматичні фактори у тарифах та договорах.
• PLR у «червоних зонах» — порівняння до і після впровадження заходів адаптації.
• Якість перестрахового захисту — чи відповідають ліміти найгіршому сценарію («гарячий світ»).
• ORSA-сценарії — наявність 2–3 сценаріїв з конкретними діями, а не просто графіків температур.

Типові помилки — і як їх уникнути

1. «Звітність без дій». Якщо сценарний аналіз не впливає на тарифи, перестрахування чи умови, він не має сенсу.
   Як уникнути: кожен сценарій має завершуватися конкретними управлінськими рішеннями.
2. Очікування ідеальних даних. Вони ніколи не будуть повними.
   Як уникнути: почніть з того, що є, використовуйте публічні карти, NGFS та власну історію збитків.
3. ESG — лише в руках комплаєнсу. Якщо цим займається тільки ESG-офіцер, бізнес-процеси залишаться «сліпими» до екологічних ризиків.
   Як уникнути: залучайте андеррайтерів, актуаріїв, перестрахування та ризик-менеджмент.
4. Оновлення раз на рік. Кліматичні ризики змінюються швидше, ніж думають.
   Як уникнути: робіть щонайменше квартальні перегляди портфеля по «червоних» зонах.

 

Підсумок: «E» у страхуванні — це не екологічна мода, а реальний драйвер змін у тарифах, продуктах, перестрахуванні та управлінні портфелем. І якщо українські компанії почнуть діяти зараз, то «Біла книга» стане не набором вимог, а майданчиком для отримання конкурентної переваги.

У вигляді додатку до статті хотів би порекомендувати  короткий приклад Чек-листа для керівництва компанії, за яким можна швидко визначити сутпіно готовності компанії до вимог ESG в частині E

 

 

Чек-лист для ради директорів

“E” — Екологічна складова ESG для страховика
(адаптовано до вимог «Білої книги» НБУ та підходів EIOPA / PRA)

1. Стратегічний рівень

• Чи відображені кліматичні та перехідні ризики у стратегії компанії?
• Чи включені вони до Risk Appetite Statement з окремими лімітами/тригерами?
• Чи пов’язані результати сценарного аналізу з планами продуктового розвитку та інвестиційної політики?

2. ORSA і forward-looking аналіз

• Чи є щонайменше 2–3 сценарії (orderly, disorderly, hot house) на горизонті 10–30 років?
• Чи інтегровано сценарії в ORSA, а не в окрему «ESG-звітність»?
• Чи визначено управлінські дії за кожним сценарієм (тарифи, франшизи, ліміти, перестрахування)?

3. Андеррайтинг і тарифікація

• Чи враховані карти повеней, вітрових загроз, посух, деградації ґрунтів у процесі андеррайтингу?
• Чи застосовуються risk-based коефіцієнти або виключення для «червоних зон»?
• Чи є знижки/пільги за інвестиції клієнта у запобіжні заходи?

4. Перестрахування

• Чи покривають ліміти перестрахування worst-case збитки за «гарячим» сценарієм?
• Чи адаптовано структуру програм під зростання частоти/тяжкості наткат-подій?

5. Дані та моніторинг

• Частка портфеля з точною геолокацією ≥70%?
• Чи оновлюються карти ризиків щонайменше раз на рік?
• Чи є внутрішній тригер для позачергового перегляду тарифів у разі зміни кліматичних показників?

 

 

Сергій Бабич