Вступ

У новій Директиві (ЄС) 2025/2  передбачене обов’язкове включення кліматичних сценаріїв у процес ORSA. Якщо раніше багато страховиків у кращому разі робили пілотні спроби змоделювати вплив глобального потепління чи екстремальних погодних явищ на свій портфель, то тепер це вимога закону. Сценарії мають враховувати як фізичні ризики (частота й сила стихійних лих, повені, посухи), так і ризики переходу (зміни у вартості активів та бізнес-моделей у зв’язку з «озелененням» економіки).

Саме ця вимога перетворює ORSA з «щорічної вправи для аудиторів» у справжній стратегічний інструмент. Бо кліматичні сценарії — це не абстрактна екологічна ініціатива, а конкретний тест на стійкість бізнесу. Ураган у Німеччині, повінь у Чехії чи різкий стрибок вуглецевих податків у Польщі — усе це може прямо вплинути на платоспроможність страхової компанії.

У цій статті я спробую розглянути практичний вимір цього виклику: як великі європейські гравці будують сценарії, які помилки найчастіше роблять компанії, і що вже сьогодні може зробити український страховик, аби кліматичний ризик перестав бути «чужою темою» і став частиною реальної карти ризиків.

Фізичні ризики у сценаріях: повені, буревії, посухи

Найочевидніший вимір кліматичного ризику — це фізичні події, які вже сьогодні створюють збитки для страховиків. У європейській практиці до сценарного аналізу входять три головні групи:

• Гідрологічні ризики: повені, підняття рівня ґрунтових вод, зсуви. Приклад — катастрофічна повінь у Німеччині 2021 року, яка завдала збитків на понад €30 млрд. Для страховиків це означає необхідність оцінювати не лише окремі будівлі, а й цілі регіони, уразливі до підтоплення.
• Метеорологічні ризики: буревії, шторми, град. Приклад — ураган «Кирілл» у Західній Європі (2007 р.), який призвів до рекордних збитків для перестраховиків. Такі події добре піддаються моделюванню, але потребують якісних метеоданих.
• Агроризики: посухи, теплові хвилі, зниження врожайності. Франція та Іспанія вже кілька років поспіль стикаються з аномальною посухою, що напряму впливає на агрострахування і непрямо — на економіку регіонів.

Практика показує: компанії, які обмежуються лише статистикою минулих збитків, фактично дивляться у дзеркало заднього виду. Реальні сценарії мають враховувати тренди потепління, зміщення кліматичних зон і частоту екстремальних явищ. Для цього використовують дані IPCC, національних метеослужб та моделей перестраховиків.

Для українських страховиків це особливо актуально: збитки від паводків у Карпатському регіоні чи від посухи на півдні України вже проявляють себе у портфелях. Тому навіть прості сценарії на основі локальної статистики можуть стати першим кроком до повноцінної інтеграції кліматичного ризику в ORSA.

Ризики переходу: коли змінюється вартість активів і бізнес-моделей

Фізичні ризики видно неозброєним оком, але не менш загрозливими для страховиків є ризики переходу. Йдеться про втрати, що виникають не через буревії чи повені, а через економічні й регуляторні зміни, пов’язані з «озелененням» економіки.

• Знецінення активів. Класичний приклад — енергетичні компанії, що працюють на вугіллі. Ще вчора їхні облігації вважалися надійними, але сьогодні вони втрачають капіталізацію через вуглецеві податки, обмеження на викиди й відхід інвесторів. Для страховика це означає прямий удар по інвестиційному портфелю.
• Зміни у бізнес-моделях клієнтів. Страхова компанія може мати великий портфель договорів із транспортними чи агропідприємствами, які залежать від викопного палива. Якщо їхні витрати різко зростають через податки або необхідність переходу на нові технології, це позначиться і на збитковості, і на попиті на страхові продукти.
• Репутаційні й правові ризики. У Європі вже є випадки судових позовів проти компаній, які ігнорують кліматичні ризики. Це ще один канал втрат, який раніше не враховувався у звичайному аналізі ORSA.

Приклад: у 2020-х роках низка європейських банків і страховиків оголосили про відмову від фінансування та страхування нових вугільних проєктів. Це одразу вплинуло на вартість таких активів і на доступ клієнтів до страхового захисту.

Для українських компаній ризики переходу поки що виглядають «віддаленою» проблемою, але насправді вони можуть проявитися значно швидше. У разі інтеграції з європейським ринком інвестори й партнери запитають: який у вас карбоновий слід і чи готові ви до «зеленої» економіки? Відповідь «ми ще не думали» більше не працюватиме.

Міжнародні практики: Munich Re, Lloyd’s, Allianz

Щоб зрозуміти, як кліматичні сценарії працюють на практиці, достатньо подивитися на досвід найбільших гравців.

• Munich Re. Один із лідерів перестрахування давно інтегрував кліматичні моделі у процес ціноутворення. Компанія використовує власні бази даних стихійних лих (NatCatSERVICE) та сценарії IPCC, щоб прогнозувати вплив потепління на частоту катастроф. Це дозволяє будувати тарифи, які враховують не лише минулі збитки, а й очікувані майбутні тренди.
• Lloyd’s of London. У 2020 році ринок опублікував «Climate Change Scenarios», де змоделював різні шляхи розвитку подій: від різкого зростання середньої температури до жорстких заходів з декарбонізації. Lloyd’s вимагає від учасників ринку перевіряти вплив таких сценаріїв на власні портфелі, тим самим роблячи кліматичний ризик елементом щорічної оцінки.
• Allianz. Окрім андеррайтингу, компанія активно тестує свій інвестиційний портфель. Вона проводить стрес-тести, які показують, як зміниться вартість активів у разі введення вуглецевих податків або різкого падіння попиту на викопне паливо. Це допомагає коригувати стратегію розміщення капіталу й уникати накопичення «токсичних» активів.

Загальний урок із цих прикладів: кліматичні сценарії — це не «додаток для звітності», а основа стратегічного планування. Вони впливають і на андеррайтинг, і на інвестиції, і на управління репутаційними ризиками.

Для українських страховиків це сигнал: навіть якщо ресурси обмежені, варто почати хоча б із простих сценаріїв та співпраці з перестраховиками, які вже мають готові методології.

Уроки для України: як почати з мінімуму

Українські страховики не мають ані десятиліть кліматичних спостережень, ані власних лабораторій для побудови моделей. Але це не означає, що інтеграція кліматичних сценаріїв у ORSA неможлива.

Є кілька практичних кроків, які можна зробити вже зараз:

• Використати локальну статистику. Дані ДСНС, Укргідрометцентру та місцевих адміністрацій містять інформацію про повені, буревії чи посухи. Навіть базова обробка цих даних дає перші сценарії ризиків.
• Співпраця з перестраховиками. Вони вже мають готові моделі катастрофічних ризиків і можуть надати адаптовані сценарії. Це швидкий спосіб підняти якість аналізу без значних витрат.
• Секторна кооперація. Галузеві або професійні асоціації можуть виступити координаторами збору кліматичних даних і створення спільних сценаріїв. Це дозволить уникнути дублювання зусиль і знизить витрати кожної окремої компанії.
• Пілотні сценарії. Не потрібно чекати на ідеальні моделі. Краще почати з простого сценарію: наприклад, «що буде з портфелем у разі паводку рівня 2008 року в Карпатах» або «як вплине посуха на агрострахування на півдні».
• Навчання менеджменту. Без розуміння з боку топ-менеджменту всі кліматичні ризики залишаться «завданням відділу ризиків». Варто пояснювати, що це питання стосується платоспроможності й конкурентоспроможності бізнесу.

Важливо: головна мета зараз — не «зробити ідеально», а «почати робити». Краще мати простий, але реальний сценарій, ніж чекати на регулятора чи на «досконалі» моделі, які можуть з’явитися через роки.

Перші кроки для практичної інтеграції: дорожня карта для страховика

Щоб кліматичні сценарії не залишилися «на папері», важливо мати покроковий план. Ось як може виглядати базова послідовність дій:

1. Визначити перелік релевантних ризиків. Для України — це передусім повені, буревії та посухи. Вибір двох-трьох ключових подій допоможе уникнути «розпилення» уваги.
2. Зібрати доступні дані. Локальна статистика від Укргідрометцентру + дані перестраховиків = перший набір для аналізу.
3. Побудувати базовий сценарій. Наприклад: «повінь рівня 2008 року в Карпатах» чи «посуха на півдні, аналогічна 2020 року».
4. Інтегрувати у ORSA. Розрахувати вплив такого сценарію на збитковість, капітал і платоспроможність. Навіть приблизна цифра покаже масштаб ризику.
5. Розробити KRI. Ввести у звіти кілька простих індикаторів: кількість екстремальних подій у регіоні, тренди врожайності, частка активів у «ризикових» секторах.
6. Включити у внутрішню звітність. Результати сценаріїв мають бачити не лише ризик-менеджери, а й правління та наглядова рада. Це підвищує якість прийняття рішень.
7. Регулярно оновлювати. Клімат змінюється швидше, ніж здається. Сценарії мають переглядатися хоча б раз на два роки, щоб залишатися релевантними.

Головний принцип — рухатися від простого до складного: краще почати з одного сценарію і поступово його розвивати, ніж чекати на «ідеальну методику».

Висновки

Обов’язкове включення кліматичних сценаріїв у ORSA — це не чергова формальність із Брюсселя. Це дзеркало, у якому страховик бачить власну вразливість. Фізичні події й перехід до «зеленої» економіки здатні підірвати платоспроможність не гірше за фінансову кризу.

Досвід Munich Re, Lloyd’s і Allianz показує: ті, хто раніше починає працювати зі сценаріями, виграють у стійкості й довірі інвесторів. Для українських страховиків це не питання вибору, а питання часу.

І головне — варто діяти вже сьогодні. Навіть прості сценарії, засновані на локальній статистиці, допоможуть сформувати культуру управління кліматичними ризиками. А далі ця культура стане конкурентною перевагою, коли нові правила нарешті стануть обов’язковими й для нашого ринку.

Сергій Бабич