Штучний інтелект уже давно перестав бути виключно питанням розвитку технологій. Сьогодні дедалі очевидніше, що країни конкурують не лише за створення найпотужніших моделей, а й за право визначати правила їх використання. Хто формуватиме міжнародні стандарти безпеки? Хто визначатиме вимоги до прозорості алгоритмів? Які принципи стануть основою майбутнього регулювання AI?

Ще донедавна ці питання обговорювалися переважно в межах окремих держав або міжнародних конференцій. Проте липень 2026 року може стати переломним моментом. Упродовж десяти днів світ побачив одразу дві масштабні міжнародні ініціативи, присвячені глобальному управлінню штучним інтелектом. Хоча вони декларують схожі цілі — розвиток міжнародного співробітництва та безпечного використання AI, їх походження, інституційна модель і політичний контекст суттєво відрізняються.

Для фахівців з управління ризиками це не лише питання міжнародної політики. Те, хто визначатиме правила використання AI, значною мірою вплине на майбутні вимоги до корпоративного управління, операційної стійкості, інформаційної безпеки та внутрішнього контролю у фінансовому секторі.

Два липневі рішення, які можуть змінити глобальне регулювання AI

Першою важливою подією став Global Dialogue on AI Governance, який 6–7 липня вперше відбувся у Женеві під егідою Організації Об’єднаних Націй. Цей майданчик був створений рішенням Генеральної Асамблеї ООН як постійна платформа для обговорення міжнародного співробітництва у сфері штучного інтелекту. До діалогу залучено уряди держав, міжнародні організації, наукову спільноту, приватний сектор та громадянське суспільство. Його головна ідея полягає в тому, що правила розвитку AI мають вироблятися максимально відкрито, із залученням усіх країн, а не лише технологічних лідерів.

Минуло лише кілька днів, і в Шанхаї було зроблено ще один крок. Двадцять дев’ять держав підписали угоду про створення World AI Cooperation Organization (WAICO) — нової міжурядової організації, штаб-квартира якої розташовуватиметься в Китаї. За офіційними заявами, її метою є розвиток міжнародного співробітництва, підтримка країн, що розвиваються, та вироблення спільних підходів до управління штучним інтелектом.

На перший погляд може здатися, що ці дві події дублюють одна одну. Насправді між ними існує принципова різниця. Платформа ООН створена як універсальний механізм глобального діалогу, де всі держави мають рівний голос. WAICO є окремою міжурядовою організацією, створеною коаліцією держав за ініціативою Китаю. Багато міжнародних аналітиків уже сьогодні розглядають її не просто як нову організацію, а як початок формування ще одного центру впливу на глобальне регулювання AI.

І саме тут, на мою думку, починається справді цікава історія. Вперше боротьба за лідерство у сфері штучного інтелекту виходить за межі технологій і переходить у площину міжнародних інститутів. Якщо раніше країни конкурували насамперед швидкістю розробки моделей і обсягами інвестицій, то тепер дедалі важливішим стає питання: хто встановлюватиме правила гри для всіх інших?

Чи формується кілька моделей AI Governance?

Ще кілька років тому могло скластися враження, що світ рухається до створення єдиної системи міжнародного регулювання штучного інтелекту. Однак події останніх років демонструють іншу тенденцію. Замість одного глобального центру поступово формується кілька моделей AI Governance, кожна з яких ґрунтується на власному баченні ролі держави, бізнесу та міжнародних інститутів.

Європейський Союз зробив ставку на детальне правове регулювання. AI Act визначає категорії ризику, встановлює вимоги до високоризикових систем, передбачає обов’язки розробників і користувачів, а також механізми державного нагляду. У центрі європейського підходу перебуває захист прав людини, прозорість алгоритмів та мінімізація потенційної шкоди.

Сполучені Штати традиційно обрали більш гнучкий підхід. Основний акцент робиться не на створенні єдиного закону, а на галузевому регулюванні, добровільних стандартах, розвитку інновацій та відповідальності самих компаній. Така модель забезпечує більшу швидкість розвитку технологій, однак водночас залишає значну частину питань на розсуд бізнесу та профільних регуляторів.

Організація Об’єднаних Націй намагається виконувати іншу функцію. Її метою є не створення обов’язкових правил, а формування універсального міжнародного майданчика для вироблення спільних принципів, які могли б бути прийнятними як для розвинених країн, так і для держав, що лише розпочинають використання штучного інтелекту. В документах ООН переважають питання інклюзивності, міжнародної співпраці, сталого розвитку та доступності технологій.

Створення WAICO демонструє ще один можливий напрям розвитку міжнародного регулювання. Організація декларує підтримку міжнародного співробітництва, обмін технологіями та допомогу країнам, що розвиваються, у впровадженні штучного інтелекту. Водночас її поява свідчить про прагнення окремої групи держав сформувати власний постійний міжнародний інститут, який братиме участь у виробленні правил використання AI. Ця обставина привернула особливу увагу міжнародних експертів після підписання угоди про створення організації.

Було б передчасно стверджувати, що світ остаточно розділився на конкуруючі системи регулювання штучного інтелекту. Проте вже сьогодні можна говорити про інше явище — поступове формування кількох центрів, які пропонують різні підходи до AI Governance. Для міжнародного бізнесу це означає, що в майбутньому доведеться орієнтуватися не на один універсальний стандарт, а враховувати вимоги кількох регуляторних систем.

Чому це важливо для ризик-менеджерів?

На перший погляд може здатися, що створення нової міжнародної організації є питанням виключно дипломатії. Насправді саме ризик-менеджери можуть одними з перших відчути наслідки таких змін.

Історія фінансового регулювання добре показує, що міжнародні стандарти майже ніколи не виникають миттєво. Спочатку з’являються професійні рекомендації, потім міжнародні принципи, далі — вимоги регуляторів, і лише після цього вони інтегруються до внутрішніх політик компаній. Так свого часу поширювалися стандарти корпоративного управління, управління ризиками, боротьби з відмиванням коштів, операційної стійкості та кібербезпеки.

Цілком імовірно, що аналогічний шлях проходитиме й регулювання штучного інтелекту. Уже сьогодні фінансові установи стикаються з необхідністю розробляти внутрішні правила використання AI, визначати відповідальних осіб, оцінювати ризики моделей, контролювати якість даних, забезпечувати прозорість автоматизованих рішень та інтегрувати ці питання до існуючих процедур внутрішнього контролю.

Якщо ж у світі одночасно розвиватимуться кілька підходів до AI Governance, компаніям доведеться уважніше стежити за міжнародними тенденціями. Особливо це стосується фінансових установ, які працюють із міжнародними перестраховиками, іноземними інвесторами, транснаціональними ІТ-постачальниками або використовують глобальні хмарні сервіси. У таких випадках вимоги різних юрисдикцій можуть поступово впливати на корпоративні стандарти навіть без прямого законодавчого обов’язку.

Власне, це і є головний сигнал для функцій управління ризиками. Сьогодні важливо спостерігати не лише за розвитком самих технологій штучного інтелекту, а й за формуванням міжнародних правил їх використання. Ці правила через кілька років можуть визначати вимоги до корпоративного управління, внутрішнього контролю та систем управління ризиками значно більшою мірою, ніж здається зараз.

Що це означає для українського страховика?

На перший погляд може скластися враження, що дискусії навколо глобального управління штучним інтелектом стосуються лише великих технологічних компаній або урядів провідних держав. Насправді це не так. Історія розвитку фінансового регулювання переконливо демонструє, що міжнародні стандарти рано чи пізно стають частиною національного законодавства або корпоративної практики. Український страховий ринок неодноразово проходив цей шлях — від вимог до корпоративного управління та платоспроможності до розвитку систем управління ризиками, комплаєнсу, внутрішнього аудиту та кібербезпеки.

Цілком імовірно, що аналогічний процес відбуватиметься і щодо штучного інтелекту. Сьогодні більшість українських страховиків лише починає використовувати AI для окремих практичних завдань: аналізу документів, підготовки відповідей клієнтам, автоматизації внутрішніх процесів або підтримки андеррайтингу й врегулювання збитків. Проте вже найближчими роками використання таких інструментів стане значно ширшим. Разом із цим зростатимуть і вимоги до корпоративного контролю за їх застосуванням.

Ось чому функції управління ризиками варто вже сьогодні уважно відстежувати не лише розвиток технологій, а й еволюцію міжнародних підходів до AI Governance. Мова йде не про необхідність негайно впроваджувати десятки нових політик або створювати окремі комітети зі штучного інтелекту. Значно важливіше розуміти загальний напрям розвитку регулювання та оцінювати, які його елементи можуть поступово інтегруватися до українського законодавства або очікувань міжнародних партнерів.

Не менш важливо враховувати ще одну обставину. Українські страховики дедалі активніше використовують глобальні цифрові платформи, хмарні сервіси та рішення міжнародних постачальників програмного забезпечення. Багато з цих компаній працюють одночасно в різних юрисдикціях і вже зараз адаптують свої продукти до вимог Європейського Союзу, Великої Британії, США та інших ринків. Це означає, що навіть без прямої вимоги українського регулятора окремі міжнародні стандарти використання AI можуть поступово ставати частиною повсякденної діяльності українських страховиків.

Для функції управління ризиками це створює ще один практичний виклик. У найближчі роки необхідно буде оцінювати не лише ризики використання конкретних AI-рішень, а й ризики, пов’язані з різними регуляторними вимогами, які можуть одночасно впливати на діяльність компанії через її постачальників, партнерів або міжнародні групи.

Висновки

Події липня 2026 року свідчать про те, що світ переходить до нового етапу розвитку штучного інтелекту. Якщо останні кілька років головною темою була конкуренція між технологіями та моделями AI, то сьогодні дедалі більшого значення набуває конкуренція підходів до їх регулювання. Міжнародні інституції, професійні стандарти та регуляторні вимоги визначатимуть, яким буде практичне використання штучного інтелекту у фінансовому секторі.

Поява нових міжнародних платформ, зокрема Global Dialogue on AI Governance під егідою ООН та World AI Cooperation Organization, ще не означає формування взаємовиключних систем глобального управління AI. Проте вона свідчить про інше: вироблення міжнародних правил більше не концентрується в одному центрі. У цьому процесі братимуть участь різні держави, міжнародні організації та професійні спільноти, кожна з яких пропонуватиме власне бачення розвитку штучного інтелекту.

Для ризик-менеджерів це є важливим сигналом. Уже сьогодні варто уважно стежити не лише за появою нових технологій, а й за розвитком міжнародного регуляторного середовища. Досвід останніх десятиліть показує, що міжнародні принципи згодом стають основою для національного законодавства, галузевих стандартів та корпоративних політик.

Можливо, головний висновок полягає в тому, що боротьба за лідерство у сфері штучного інтелекту поступово переходить із площини технологій у площину правил. І ті організації, які вже сьогодні навчаться орієнтуватися в новій архітектурі глобального AI Governance, матимуть більше шансів своєчасно адаптувати свої системи корпоративного управління та управління ризиками до майбутніх вимог.

Сергій БАБИЧ