Для ризик-менеджерів, що роблять перші кроки в управління ризиками, хотів би надати короткий огляд основних “біблій” ризик-менеджменту, з якими варто ознайомитися. Сподіваюсь, що  короткий огляд різних підходів до управління ризиками спонукає вас до більш детального ознайомлення з нижченаведеними документами та допоможе визначити, який із них може бути використаний для вашої організації. Різні стандарти та підходи до управління ризиками пропонують унікальні методології та рамки для ідентифікації, оцінки та управління ризиками. У цьому огляді розглянуто основні моделі управління ризиками, такі як COSO, ISO 31000, FERMA, NIST та OCEG, їх особливості та застосування.

1. COSO Framework

       Комітет спонсорських організацій Комісії Тредвея (COSO) розробив структуру, «Enterprise Risk Management – Integrating with Strategy and Performance», яка надає інтегрований підхід до управління ризиками підприємства. Ця структура фокусується на взаємозв’язку між управлінням ризиками та стратегічним плануванням, підкреслюючи, що управління ризиками має бути невід’ємною частиною процесу прийняття рішень. Модель зосереджується на корпоративному управлінні ризиками (ERM) та внутрішньому контролі. Вона забезпечує структурований підхід до ідентифікації, оцінки та управління ризиками у всій організації.  COSO визначає вісім компонентів ERM: внутрішнє середовище, встановлення цілей, ідентифікація подій, оцінка ризиків, реагування на ризики, контрольні заходи, інформація та комунікація, моніторинг. Ця структура допомагає організаціям зрозуміти, як різні ризики можуть впливати на досягнення їхніх цілей та як ефективно управляти цими ризиками.

Основні компоненти COSO Framework:

1. Внутрішнє середовище: Встановлює тон організації, впливаючи на свідомість співробітників щодо ризиків та контролю.
2. Встановлення цілей: Визначає цілі, які повинні бути узгоджені з місією організації та її толерантністю до ризику.
3. Ідентифікація подій: Виявляє внутрішні та зовнішні події, які можуть вплинути на досягнення цілей.
4. Оцінка ризиків: Аналізує ймовірність та вплив ризиків для визначення їх значущості.
5. Реагування на ризики: Розробляє стратегії для уникнення, зменшення, передавання або прийняття ризиків.
6. Контрольні заходи: Встановлює політики та процедури для забезпечення виконання стратегій реагування на ризики.
7. Інформація та комунікація: Забезпечує обмін необхідною інформацією для ефективного управління ризиками.
8. Моніторинг: Постійно відстежує та оцінює ефективність ERM.

    COSO Framework підкреслює важливість інтеграції управління ризиками в стратегічне планування та операційну діяльність, забезпечуючи тим самим більш проактивний підхід до управління ризиками.

2. ISO 31000

     Міжнародна організація зі стандартизації (ISO) розробила стандарт ISO 31000, який надає керівні принципи для управління ризиками, застосовні до будь-якої організації, незалежно від її розміру чи галузі. Цей стандарт акцентує увагу на систематичному, прозорому та надійному підході до управління ризиками, сприяючи постійному вдосконаленню. Основна мета ISO 31000 – допомогти організаціям інтегрувати управління ризиками в усі аспекти їхньої діяльності, сприяючи досягненню цілей та підвищенню стійкості.

      Структура ISO 31000 включає три основні компоненти: принципи, рамкову структуру та процес. Принципи включають інтеграцію, структурованість, всеосяжність, адаптивність, інклюзивність, динамічність, використання найкращої доступної інформації, врахування людських та культурних факторів, а також постійне вдосконалення. Рамкова структура охоплює лідерство та зобов’язання, інтеграцію, проектування, впровадження, оцінку та вдосконалення. Процес управління ризиками складається з комунікації та консультацій, встановлення контексту, оцінки ризиків (ідентифікація, аналіз, оцінка), обробки ризиків, моніторингу та перегляду, а також реєстрації та звітності.

Основні принципи ISO 31000:

1. Інтеграція: Управління ризиками є невід’ємною частиною всіх організаційних процесів.
2. Структурованість та всеосяжність: Систематичний, своєчасний та всеосяжний підхід сприяє узгодженим та порівнюваним результатам.
3. Адаптивність: Управління ризиками налаштовується відповідно до зовнішнього та внутрішнього контексту організації.
4. Включення: Відповідне та своєчасне залучення зацікавлених сторін забезпечує їхні знання та погляди.
5. Динамічність: Ризики можуть виникати, змінюватися або зникати в міру зміни зовнішнього та внутрішнього контексту організації.
6. Найкраща доступна інформація: Використання історичних та поточних даних, а також прогнозів для прийняття рішень.
7. Урахування людських та культурних факторів: Людська поведінка та культура суттєво впливають на всі аспекти управління ризиками.
8. Постійне вдосконалення: Управління ризиками постійно вдосконалюється через навчання та досвід.

     ISO 31000 надає універсальні керівні принципи, які можуть бути адаптовані до специфічних потреб організації, забезпечуючи гнучкість та масштабованість у впровадженні управління ризиками.

3. FERMA Framework

     Федерація європейських асоціацій з управління ризиками (FERMA) розробила структуру, яка акцентує увагу на управлінні ризиками та їх інтеграції в корпоративну стратегію. Вона підкреслює важливість ролі менеджерів з ризиків та сприяє цілісному підходу до управління ризиками, враховуючи як внутрішні, так і зовнішні фактори, що можуть впливати на організацію. Рамкова структура FERMA складається з п’яти компонентів: визначення контексту, ідентифікація ризиків, оцінка ризиків, реагування на ризики та моніторинг і звітність. Цей підхід допомагає організаціям забезпечити, щоб управління ризиками було інтегровано в їхню культуру та процеси, сприяючи прийняттю обґрунтованих рішень.

Ключові особливості FERMA Framework:

1. Управління ризиками: Встановлення політик та процедур для ідентифікації, оцінки та управління ризиками.
2. Інтеграція в стратегію: Забезпечення того, щоб управління ризиками було невід’ємною частиною стратегічного планування та прийняття рішень.
3. Роль менеджера з ризиків: Визначення відповідальності та повноважень менеджерів з ризиків у процесі управління.
4. Оцінка та реагування: Аналіз ризиків та вибір оптимальних стратегій для їхнього пом’якшення.
5. Моніторинг та звітність: Регулярний аналіз ризиків та звітування для прийняття обґрунтованих рішень.

4. NIST Framework

     Національний інститут стандартів і технологій (NIST) розробив «Рамкову структуру для покращення кібербезпеки критичної інфраструктури», яка широко використовується для управління ризиками в сфері кібербезпеки. Вона надає керівництво для ідентифікації, захисту, виявлення, реагування та відновлення від кіберзагроз. Рамкова структура NIST складається з п’яти основних функцій: ідентифікація, захист, виявлення, реагування та відновлення. Цей підхід допомагає організаціям зрозуміти та управляти ризиками кібербезпеки, забезпечуючи стійкість та безперервність бізнесу.

Основні компоненти NIST Framework:

1. Ідентифікація: Визначення активів, систем і даних, які потребують захисту.
2. Захист: Впровадження механізмів безпеки для мінімізації ризиків.
3. Виявлення: Використання моніторингових систем для виявлення потенційних загроз.
4. Реагування: Планування дій на випадок виявлення інциденту кібербезпеки.
5. Відновлення: Забезпечення безперебійної роботи після інциденту.

5. OCEG Red Book

     OCEG Red Book розробила «Модель можливостей GRC ‘Червона книга'», яка інтегрує управління, ризик-менеджмент і комплаєнс у єдину структуру, створюючи модель GRC (Governance, Risk, Compliance). Вона сприяє уніфікованому підходу до управління ризиками та забезпечення відповідності нормативним вимогам, допомагаючи організаціям досягати своїх цілей, керувати невизначеністю та діяти доброчесно. Модель OCEG складається з восьми компонентів: встановлення контексту, оцінка ризиків, реагування на ризики, моніторинг, оптимізація, досягнення цілей, забезпечення відповідності та культурна інтеграція. Цей підхід допомагає організаціям створити цілісну систему управління, яка враховує всі аспекти їхньої діяльності та забезпечує стійкість до ризиків.

Ключові компоненти OCEG Red Book:

1. Контекст управління: Визначення ролей та обов’язків у структурі GRC.
2. Оцінка ризиків: Аналіз та класифікація ризиків.
3. Контроль та моніторинг: Відстеження ризиків та управління заходами реагування.
4. Комплаєнс: Забезпечення відповідності нормативним вимогам.
5. Культурна інтеграція: Розвиток корпоративної культури управління ризиками.

      Ці моделі допомагають організаціям створювати ефективні процеси управління ризиками та забезпечувати відповідність стратегічним цілям.и