Один провайдер — тисячі залежностей: технологічна концентрація як загроза операційній стійкості
Чому навіть найсучасніші фінансові установи залишаються вразливими до технологічних збоїв і хто має відповідати за ризики критичних залежностей
Коли зупиняється технологія, зупиняється бізнес
13 листопада 2026 року інформаційне агентство Reuters повідомило про масштабний збій сервісів Microsoft, який порушив роботу електронної пошти Outlook, корпоративної платформи Teams та інших цифрових інструментів. Наслідки відчули компанії різних галузей, включно з банками, страховиками, транспортними операторами та учасниками фінансових ринків. Організації, які звикли до безперервної доступності цифрових сервісів, були змушені терміново шукати альтернативні способи комунікації та виконання звичайних операцій.
Показовими стали повідомлення про використання резервних телефонних номерів, передачу інформації через альтернативні канали зв’язку та навіть повернення до факсимільного підтвердження фінансових операцій. Технології, які ще вчора сприймалися як застарілі, несподівано виявилися засобами підтримання діяльності в умовах недоступності сучасної цифрової інфраструктури.
Цей інцидент навряд чи можна вважати винятковим. У липні 2024 року дефектне оновлення програмного забезпечення CrowdStrike спричинило масові порушення роботи комп’ютерних систем у багатьох країнах. Британський фінансовий регулятор FCA, аналізуючи наслідки інциденту, звернув увагу на необхідність виявлення єдиних точок відмови, картографування технологічних залежностей і перевірки сценаріїв одночасного порушення кількох важливих бізнес-послуг.
Обидва випадки демонструють фундаментальну суперечність сучасної цифровізації: технологічна стандартизація, яка забезпечує ефективність, масштабованість і зниження витрат, водночас створює умови для концентрації операційних ризиків. Що більше організацій використовують спільні технологічні платформи, то масштабнішими можуть бути наслідки їхньої відмови. Для фінансових установ це питання поступово виходить за межі традиційного ІТ-ризику й перетворюється на проблему операційної стійкості, корпоративного управління та відповідальності керівництва.
Концентрація, яку не видно у звичайному реєстрі ризиків
Технологічна концентрація виникає тоді, коли виконання важливих функцій компанії або цілої групи фінансових установ залежить від обмеженої кількості технологічних постачальників, платформ чи спільних компонентів інфраструктури. На рівні окремої компанії така залежність може залишатися непомітною, наприклад, страховик використовує різні програмні продукти для андеррайтингу, врегулювання збитків, бухгалтерського обліку та комунікації з клієнтами. Кожна система має власного постачальника, договір технічної підтримки та визначені показники доступності. Формально компанія диверсифікувала технологічні рішення, хоча всі вони можуть використовувати одного хмарного провайдера, спільну систему автентифікації або однакові мережеві сервіси.
У такій ситуації кількість постачальників створює ілюзію диверсифікації, тоді як фактична структура залежностей залишається концентрованою. Відмова спільного компонента здатна одночасно порушити роботу кількох процесів, які в системі управління ризиками оцінювалися незалежно один від одного.
Особливість технологічної концентрації полягає також у можливості накопичення системного ризику. Окремий страховик може обґрунтовано обрати надійного глобального провайдера, оцінити його фінансову стійкість, кібербезпеку та якість послуг. Аналогічні рішення ухвалюють сотні інших фінансових установ. У результаті кожна компанія окремо може вважати свій вибір раціональним, але фінансовий сектор загалом стає залежним від невеликої кількості технологічних платформ.
Показовими є результати дослідження Bank of England та FCA щодо використання штучного інтелекту у фінансових послугах, оприлюднені восени 2026 року. Три найбільші постачальники хмарних обчислень і розміщення обчислювальних ресурсів забезпечували 79% усіх відповідних відносин, зазначених учасниками опитування, а 98% респондентів використовували послуги принаймні одного з цих постачальників. Ці показники стосуються вибірки дослідження та не характеризують автоматично весь світовий фінансовий сектор, при цьому вони добре ілюструють проблему: навіть за наявності великої кількості фінансових установ технологічна основа їхньої діяльності може бути надзвичайно концентрованою.
Чому регулятори почали контролювати самих технологічних гігантів
10 липня 2026 року британські фінансові регулятори оголосили про початок нагляду за першими чотирма критичними третіми сторонами фінансового сектору: Amazon Web Services, Google Cloud, Microsoft та Oracle. Відповідний режим почав застосовуватися з 13 липня після визначення цих компаній Міністерством фінансів Великої Британії. Це рішення відображає важливу зміну регуляторної логіки. Традиційно фінансовий нагляд був спрямований на банки, страхові компанії та інших ліцензованих учасників ринку, які несли відповідальність за управління ризиками своїх постачальників. Нова модель визнає, що окремі технологічні компанії стали настільки важливими для функціонування фінансової системи, що контроль лише на рівні їхніх клієнтів уже не забезпечує достатнього розуміння системних залежностей.
Водночас британські регулятори наголошують, що нагляд за критичними постачальниками не замінює відповідальності фінансових установ за власну операційну стійкість. Ця позиція була додатково підтверджена в листі Банку Англії від 4 листопада 2026 року, присвяченому технологічним залежностям і порушенням роботи хмарних сервісів.
У Європейському Союзі аналогічна логіка закладена в регламенті DORA, який передбачає управління ризиками постачальників інформаційно-комунікаційних технологій та спеціальний механізм нагляду за критичними ІКТ-провайдерами. Стаття 29 DORA безпосередньо вимагає враховувати ризики концентрації, зокрема використання постачальників, яких складно замінити, та наявність кількох договірних відносин з одним або пов’язаними провайдерами.
Таким чином, міжнародне регулювання поступово переходить до дворівневої моделі: фінансові установи відповідають за власні технологічні залежності, а регулятори додатково контролюють тих постачальників, від яких може залежати стійкість фінансової системи загалом.
Для України цей досвід має особливе значення. Хоча DORA безпосередньо не встановлює загальних обов’язків для українських страховиків, його принципи можуть використовуватися як орієнтир для розвитку управління технологічними ризиками та оцінювання критичних зовнішніх залежностей.
Резервне копіювання ще не означає операційної стійкості
Однією з найпоширеніших помилок є ототожнення технологічного резервування з готовністю компанії продовжувати діяльність під час масштабного збою. Страховик може регулярно створювати резервні копії баз даних, мати запасні сервери, альтернативні канали зв’язку та затверджений план відновлення інформаційних систем, але якщо доступ до резервної інфраструктури залежить від тієї самої системи автентифікації, що й основне середовище, або якщо резервні копії зберігаються в межах спільної технологічної платформи, частина передбачених заходів може виявитися недоступною в момент інциденту.
Не менш важливо розуміти різницю між відновленням інформаційної системи та відновленням бізнес-процесу. Навіть після повернення технічної доступності програмного забезпечення компанія може не мати можливості виконувати страхові виплати, якщо залишаються недоступними платіжні сервіси, документообіг або канали взаємодії з клієнтами.
Управління операційною стійкістю передбачає ширший підхід, за якого вихідною точкою є важлива бізнес-послуга та допустимі наслідки її порушення. Технологічні ресурси, персонал, зовнішні постачальники й інформаційні потоки розглядаються як взаємопов’язані елементи, необхідні для її надання.
У цьому контексті важливим стає не лише показник часу відновлення окремої системи — Recovery Time Objective (RTO), а й оцінка того, скільки часу компанія може фактично не надавати певну послугу без неприйнятних наслідків для клієнтів, виконання зобов’язань і фінансової стійкості.
Саме така логіка лежить в основі британського підходу до impact tolerance — визначення меж допустимого порушення важливих бізнес-послуг. Для українських страховиків вона може стати корисним доповненням до традиційного планування безперервності діяльності.
Хто відповідає за технологічну залежність: ІТ-директор чи правління?
Питання відповідальності є, мабуть, найважливішим у цій дискусії.
У багатьох компаніях рішення про вибір технологічної платформи, хмарного провайдера або інформаційної системи сприймається передусім як технічне чи фінансове. ІТ-підрозділ оцінює функціональність і надійність, фінансова служба — вартість, юридична — договірні умови, при цьому довгостроковий вплив рішення на загальний ризиковий профіль компанії не завжди стає предметом окремого обговорення на рівні правління. Такий підхід є недостатнім, якщо від обраної технології залежить виконання важливих функцій страховика. Рішення, яке створює критичну залежність, фактично визначає частину майбутнього операційного ризику компанії, а отже, повинно розглядатися в межах корпоративного управління ризиками.
Це не означає, що правління має погоджувати кожне оновлення програмного забезпечення або технічну конфігурацію серверів. Його відповідальність полягає у визначенні допустимого рівня технологічного ризику, затвердженні принципових рішень щодо критичних залежностей, забезпеченні необхідних ресурсів для резервування та контролі реальної готовності компанії до серйозних порушень діяльності.
Функція управління ризиками, зі свого боку, повинна забезпечувати незалежну оцінку концентрації, аналіз сценаріїв відмови, моніторинг ключових індикаторів і своєчасну ескалацію випадків перевищення встановленого ризик-апетиту.
Наглядова рада має отримувати не лише інформацію про кількість ІТ-інцидентів, результати резервного копіювання чи виконання плану кібербезпеки, а й зрозумілу картину критичних залежностей та їхнього потенційного впливу на здатність страховика виконувати зобов’язання.
На нашу думку, технологічна концентрація, яка може призвести до порушення важливих функцій компанії, повинна розглядатися як питання стратегічного управління ризиками, а не лише технічної надійності інформаційних систем.
Українські страховики: додатковий вимір воєнних ризиків
Для українських фінансових установ проблема технологічної концентрації має особливий характер, оскільки звичайні операційні загрози поєднуються з наслідками війни.
Компанії змушені враховувати ризики фізичного пошкодження інфраструктури, тривалого порушення електропостачання, втрати телекомунікаційних каналів, кібератак, недоступності персоналу та порушення роботи зовнішніх постачальників. У таких умовах навіть технологічно надійне рішення може створювати надмірну залежність, якщо його резервні компоненти залишаються вразливими до спільного сценарію відмови, наприклад, перенесення інформаційних систем у хмару може суттєво знизити ризик втрати локального обладнання внаслідок воєнних дій, але при цьому воно створює інші залежності — від інтернет-з’єднання, систем ідентифікації користувачів, політики доступу провайдера та можливості оперативного відновлення даних. Відповідно, рішення про міграцію до хмарної інфраструктури має оцінюватися не як безумовне зниження ризику, а як зміна його структури. Частина загроз зменшується, інші виникають або посилюються, а загальний ефект залежить від архітектури рішення, умов обслуговування та організації резервування.
Особливої уваги потребують сценарії одночасної реалізації кількох ризиків, наприклад, масштабне відключення електроенергії супроводжується порушенням мобільного зв’язку, тоді як доступ до резервної інформаційної системи потребує підтвердження особи через мобільний застосунок. За таких обставин навіть працездатна резервна система може виявитися практично недоступною для персоналу.
Ці приклади демонструють необхідність перевіряти не лише окремі технічні компоненти, а й повні сценарії виконання важливих бізнес-процесів у кризових умовах.
П’ять запитань, на які керівництво повинно мати відповіді
Оцінювання технологічної концентрації не обов’язково потребує створення нової складної методології. Для початку достатньо перевірити, чи здатна компанія відповісти на кілька принципових запитань.
По-перше, які технологічні платформи та постачальники забезпечують виконання важливих функцій страховика і чи існують між ними приховані спільні залежності?
По-друге, які бізнес-процеси можуть одночасно зупинитися внаслідок відмови одного технологічного компонента, навіть якщо формально вони обслуговуються різними постачальниками?
По-третє, наскільки реалістичними є альтернативні рішення та чи перевіряла компанія можливість їх використання без доступу до основної інфраструктури?
По-четверте, чи відповідають фактичні строки відновлення допустимим межам порушення важливих послуг, а також установленому ризик-апетиту?
І нарешті, чи розуміють правління та наглядова рада масштаб залишкового технологічного ризику й чи ухвалювали вони усвідомлені рішення щодо його прийняття, обмеження або фінансування заходів реагування?
Відповіді на ці запитання дозволяють оцінити, наскільки технологічна стійкість інтегрована в систему корпоративного управління, а не залишається виключно сферою відповідальності ІТ-підрозділу.
Операційна стійкість починається з управлінського рішення
Масштабні технологічні інциденти останніх років показують, що навіть найбільші світові провайдери не можуть гарантувати абсолютної безперервності послуг, водночас очікувати від кожного страховика створення повністю незалежної технологічної інфраструктури було б економічно необґрунтовано й практично нереалістично.
Завдання полягає не в усуненні всіх технологічних залежностей, а в їх усвідомленому управлінні. Компанія повинна розуміти, які залежності є критичними, які наслідки матиме їх реалізація, скільки часу вона може функціонувати в умовах порушення та які рішення необхідно ухвалити заздалегідь.
Міжнародні регуляторні ініціативи свідчать про поступове визнання технологічної концентрації проблемою, що виходить за межі окремої фінансової установи, але навіть посилення нагляду за глобальними технологічними провайдерами не звільняє керівництво банків і страховиків від відповідальності за власні рішення.
На мій погляд, найнебезпечнішою є не технологічна залежність як така, а ситуація, коли компанія не усвідомлює її масштабів або вважає, що відповідальність за наслідки можливо передати постачальнику разом із договором.
У цьому сенсі операційна стійкість починається не із запасного сервера чи резервної копії, а з управлінського рішення: визначити, які порушення діяльності компанія може допустити, які є неприйнятними та скільки вона готова інвестувати в обмеження відповідних ризиків. І якщо завтра один із ключових технологічних провайдерів стане недоступним, головне питання полягатиме не в тому, чи передбачав договір відповідальність постачальника за збій, а в тому, чи зможе фінансова установа продовжувати виконувати свої зобов’язання перед клієнтами.
Джерела
- Reuters. Faxes, phones and Bluetooth: Microsoft outage forces businesses to find fixes. 13 November 2026.
https://www.reuters.com/business/finance/faxes-phones-bluetooth-microsoft-outage-forces-businesses-find-fixes-2026-11-13/ - Bank of England. The Authorities’ operational resilience framework and Critical Third Parties regime. Letter dated 4 November 2026.
https://www.bankofengland.co.uk/-/media/boe/files/letter/2026/letter-from-the-governor-to-dame-meg-hillier-4-november-2026.pdf - Bank of England / FCA. Artificial intelligence in UK financial services — 2026.
https://www.bankofengland.co.uk/report/2026/artificial-intelligence-in-uk-financial-services-2026 - Financial Conduct Authority. CrowdStrike outage: lessons for operational resilience. 31 October 2024.
https://www.fca.org.uk/firms/operational-resilience/crowdstrike-outage-lessons-operational-resilience - Financial Conduct Authority. UK financial regulators to begin overseeing Critical Third Parties announced by Treasury. 10 July 2026.
https://www.fca.org.uk/news/statements/uk-financial-regulators-overseeing-critical-third-parties-announced-treasury - European Parliament and Council. Regulation (EU) 2022/2554 on digital operational resilience for the financial sector (DORA).
https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX:32022R2554
Сергій БАБИЧ