Оцінка ризиків є фундаментальною складовою процесу управління ризиками, яка дозволяє ідентифікувати потенційні загрози, оцінювати їхній вплив і розробляти відповідні заходи для їхнього зниження. У розділі «Огляд методів оцінки ризиків» розглядаються чотири основні підходи: якісний, кількісний, детермінований і ймовірнісний. Кожен із них має свої унікальні характеристики, переваги та обмеження.

Якісна оцінка ризиків

     Якісна оцінка базується на використанні описових термінів для характеристики ризиків без залучення числових даних. Основною метою такого підходу є надання загального уявлення про ризики, їхню ймовірність та можливий вплив.

1. Характеристики:
   • Ймовірність: Ризики класифікуються як «високі», «середні» або «низькі». Наприклад, щорічна ймовірність затоплення може бути описана як «ймовірна» (10–1%).
   • Наслідки: Вплив ризиків описується словами на кшталт «незначний», «серйозний» або «критичний».
   • Рівень ризику: Визначається шляхом комбінування ймовірності та наслідків, наприклад, ризик може бути «значним» або «прийнятним».
2. Основні переваги:
   • Простота використання та швидке впровадження.
   • Можливість залучення нефахівців до аналізу.
   • Ефективність для початкової ідентифікації ризиків.
3. Обмеження:
   • Суб’єктивність: залежність від експертних суджень.
   • Непридатність для оцінки складних або взаємозалежних ризиків.
4. Застосування: Якісний метод широко використовується в ситуаціях, коли необхідно швидко оцінити ризики для ухвалення термінових рішень або під час початкових етапів аналізу.

Кількісна оцінка ризиків

Кількісна оцінка ризиків передбачає використання числових даних для визначення ймовірності ризиків та їхнього впливу. Цей підхід забезпечує точність і об’єктивність.

1. Характеристики:
   • Ймовірність: Чітко вимірюється, наприклад, щорічна ймовірність 0,05 ± 0,01.
   • Наслідки: Визначаються в числових величинах, таких як фінансові втрати (наприклад, $1 млн ± $200 тис.).
   • Ризик: Розраховується як добуток ймовірності та наслідків.
2. Основні переваги:
   • Об’єктивність і точність оцінок.
   • Можливість порівняння різних ризиків.
   • Придатність для стратегічного планування.
3. Обмеження:
   • Необхідність великих обсягів даних.
   • Висока складність і ресурсозатратність.
   • Залежність від наявності історичних даних.
4. Застосування: Використовується для складних ризиків, що потребують детального аналізу, наприклад, у страхуванні, фінансовому плануванні та технічних галузях.

Детерміновані методи оцінки

Детерміновані підходи передбачають оцінку ризиків на основі одного сценарію, зазвичай найгіршого можливого варіанта.

1. Характеристики:
   • Враховує лише один сценарій розвитку подій.
   • Результат є однозначним і фіксованим.
2. Основні переваги:
   • Придатність для наочної демонстрації ризиків.
   • Легкість комунікації результатів для неекспертної аудиторії.
3. Обмеження:
   • Надмірна консервативність, оскільки не враховуються альтернативні сценарії.
   • Нездатність охопити всю складність ситуації.
4. Застосування: Детерміновані методи часто використовуються у випадках із чітко визначеними ризиками, наприклад, у будівництві або розробці планів евакуації.

Імовірнісні методи оцінки

Імовірнісні підходи дозволяють враховувати всі можливі сценарії розвитку подій для більшої точності.

1. Характеристики:
   • Враховуються різні сценарії, ймовірності яких можна розподілити.
   • Аналізуються як найгірші, так і найбільш ймовірні сценарії.
2. Основні переваги:
   • Висока точність оцінки ризиків.
   • Придатність для моделювання складних систем.
   • Дозволяє виявити пріоритетні зони для інвестування в заходи захисту.
3. Обмеження:
   • Висока складність моделювання.
   • Значна залежність від наявності якісних даних.
4. Застосування: Імовірнісні методи найчастіше використовуються в галузях із високим рівнем невизначеності, таких як сейсмологія, управління катастрофами чи економічне моделювання.

Висновки

     Методи оцінки ризиків забезпечують гнучкість і адаптивність процесу управління ризиками. Вибір між якісними, кількісними, детермінованими та ймовірнісними методами залежить від характеру ризиків, доступності даних та ресурсів організації. Оптимальним підходом є комбінування методів для досягнення максимальної точності, релевантності та практичності оцінки.

У світовій і вітчизняній практиці використовується більше 30 методів загального оцінювання ризику, характеристика яких наведена в ISO 31010, зокрема:

• Мозковий штурм · Структуровані або частково структуровані інтерв’ю · Метод Дельфі · Контрольні листи · Попередній аналіз небезпек (PHA) · Дослідження HAZOP · Аналіз небезпеки і критичних контрольних точок · Оцінка токсикологічного ризику · Структурований аналіз сценаріїв методом «що, якщо?». Метод Swift · Аналіз сценаріїв · Аналіз впливу на бізнес (BIA) · Аналіз першопричини · Аналіз видів і наслідків відмов; аналіз видів, наслідків та критичності відмов (FМЕА) · Аналіз дерева несправностей (FТА) · Аналіз дерева подій (ЕТА) · Аналіз причин та наслідків · Причинно–наслідковий аналіз (діаграма Ісікави) · Аналіз рівнів захисту (LОРА) · Аналіз дерева рішень · Аналіз впливу людського фактора (HRA) · Аналіз «краватка–метелик» · Технічне обслуговування, спрямоване на забезпечення надійності (RCM) · Аналіз прихованих дефектів і аналіз паразитних кіл (SA) · Марківський аналіз · Моделювання методом Монте–Карло · Байєсівський аналіз і мережа Байєса · Криві FN · Індекси ризику · Матриця наслідків і ймовірностей · Аналіз ефективності витрат (аналіз «витрат і вигод») · Мультикритеріальний аналіз рішень (МСDA) · Метод Файн–Кінні та інші.