У світові практиці  основні аспекти інтеграції управління ризиками у бізнес-процеси можна підсумувати таким чином:

1. Інтеграція управління ризиками у бізнес-процеси

Систематичне управління ризиками має бути вбудоване у ключові бізнес-процеси. Основні вимоги включають:

• Забезпечення відповідності бізнес-рішень визначеному апетиту до ризику.
• Моніторинг ризиків та впровадження контролю для їхнього управління.
• Швидке реагування на порушення апетиту до ризику або виникнення нових ризиків.
• Співпраця бізнес-підрозділів із спеціалістами з управління ризиками для ухвалення зважених рішень.

CRO забезпечує:

• Незалежний нагляд за ефективністю ризик-контролів.
• Надання рекомендацій щодо врахування ризиків у стратегіях і планах бізнесу.
• Валідацію зовнішніх звітів щодо ризиків організації.
• Проведення регулярних тренінгів та консультацій з управління ризиками для персоналу.

      Інтеграція ризик-менеджменту також включає впровадження аналітичних систем для прогнозування та попередження ризиків.

2. Порівняння з Постановами НБУ №64 та №194

Постанова НБУ №64 «Про організацію системи внутрішнього контролю в банках України та банківських групах»:

1. Інтеграція ризиків у бізнес-процеси:
   • Управління ризиками повинно враховуватись у кожній операції банку.
   • Передбачено регулярне оцінювання відповідності бізнес-процесів визначеному апетиту до ризику.
2. Контроль та відповідальність:
   • Виконавчий орган зобов’язаний забезпечувати впровадження ефективного ризик-менеджменту на операційному рівні.
   • Аудитори перевіряють інтеграцію ризиків у процеси та надають рекомендації щодо їх удосконалення.
3. Фокус на технологіях:
   • Постанова передбачає впровадження автоматизованих систем для моніторингу ризиків і звітності.

Постанова НБУ №194 «Про затвердження Положення про вимоги до системи управління страховика»:

1. Управління операційними ризиками:
   • Інтеграція ризик-менеджменту у процеси перестрахування, розрахунків та інвестицій.
   • Особливий акцент на управлінні катастрофічними ризиками.
2. Моніторинг і звітність:
   • Обов’язкове впровадження процедур регулярного моніторингу та звітування про ризики.
   • Забезпечення прозорості ризиків для всіх зацікавлених сторін.
3. Навчання персоналу:
   • Регулярне підвищення кваліфікації співробітників, які залучені до управління ризиками.

3. Основні розбіжності

• Фокус на специфічних ризиках: Постанова №194, природньо,  більше орієнтована на унікальні страхові ризики.
• Процедури моніторингу: Постанови НБУ вимагають чітких регламентів для моніторингу, тоді як у світовій практиуі поширені гнучкі підходи.
• Відповідальність: НБУ акцентує на колективній відповідальності керівництва.

4. Додаткові аспекти, поширені у практиці ризик-менеджменту в інших країнах

• Підтримка проактивного управління ризиками з акцентом на можливості, а не лише на загрози.
• Врахування ризиків на всіх рівнях організації, включаючи стратегічне планування.
• Використання сучасних технологій для автоматизації моніторингу та звітності.
• Впровадження гнучких підходів до адаптації ризик-менеджменту залежно від змін у зовнішньому середовищі.
• Створення культури відкритості, що заохочує обговорення ризиків та їхнє спільне вирішення.

Висновки

     Світові практики та Постанови НБУ №64 і №194 надають різні підходи до інтеграції управління ризиками у бізнес-процеси. НБУ вимагає більш формалізованих процедур і детального моніторингу, тоді як світова практика фокусується на адаптивності та співпраці. Обидва підходи є цінними, залежно від специфіки організації, і їхня інтеграція може забезпечити оптимальний результат для ефективного управління ризиками. Інтеграція найкращих практик кожного підходу дозволить створити стійку та ефективну систему управління ризиками, що підтримуватиме як щоденні операції, так і довгострокові стратегічні цілі.