Методи управління ризиками — це сукупність стратегій, інструментів і підходів, які організації використовують для ідентифікації, оцінки, контролю та зниження ризиків, що можуть вплинути на їхню діяльність.

1. Уникнення ризику (Avoidance)

    Уникнення ризику є проактивним підходом, що передбачає ухилення від дій або рішень, які можуть створити потенційні загрози для організації. Важливо ретельно оцінювати ризики, щоб уникнення не призводило до втрати можливостей для зростання. Визначення моменту, коли слід уникати ризику, а коли приймати його обґрунтовано, є важливим завданням для керівництва.

      Організації часто використовують ретельні оцінки ризиків та сценарне планування, щоб зважити вартість уникнення ризику порівняно з іншими методами управління ризиками. Це дозволяє встановити, наскільки підхід відповідає стратегічним цілям компанії, забезпечуючи баланс між стабільністю та інноваціями.

Приклад уникнення ризику

Міжнародна технологічна компанія розглядала запуск нової послуги з аналізу даних, яка передбачала обробку великого обсягу персональної інформації користувачів з різних країн. Однак, ще на ранніх етапах команда з юридичного комплаєнсу виявила, що дотримання жорстких норм, таких як GDPR у Європі та CCPA у Каліфорнії, значно ускладнить цей процес. З огляду на можливі фінансові санкції, ризик репутаційних втрат і високу вартість впровадження глобально відповідної системи, керівництво компанії ухвалило рішення повністю уникнути цього ризику. Вони зосередилися на розширенні вже існуючих послуг, що мають необхідні механізми дотримання нормативних вимог. Таким чином, компанія убезпечила себе від потенційних правових проблем та зберегла свою репутацію.

2. Пом’якшення ризику (Mitigation)

     Пом’якшення ризику передбачає впровадження заходів, які зменшують ймовірність або вплив ризику. Цей підхід дозволяє організації балансувати між мінімізацією ризиків і максимізацією потенційних вигод, що сприяє її стійкості та адаптивності.

     Це ключовий аспект управління ризиками, який включає виявлення потенційних загроз, оцінку їхнього масштабу та розробку заходів зниження їхнього впливу. Головна мета пом’якшення ризику — зменшити ймовірність настання негативної події та мінімізувати її наслідки.

Приклад пом’якшення ризику

Велика фінансова компанія, яка обробляє конфіденційні дані клієнтів, ідентифікувала кіберзагрози як одну з найбільших загроз для свого бізнесу. Для зменшення цих ризиків вони запровадили такі заходи:

1. Навчання співробітників: регулярні тренінги з кібербезпеки для персоналу, щоб запобігти атакам через людський фактор.
2. Інвестиції в технології: впровадження багатофакторної аутентифікації (MFA), наскрізне шифрування даних та потужні міжмережеві екрани.
3. Постійний аудит безпеки: регулярні перевірки ІТ-систем для своєчасного усунення вразливостей.
4. План реагування на інциденти: створення чіткого плану дій у разі кібератаки, що допомагає швидко знизити її наслідки.

Завдяки цим заходам компанія змогла суттєво зменшити ймовірність інцидентів і підвищити свою здатність оперативно реагувати на можливі атаки.

            Ось ще кілька заходів для пом’якшення ризику:

1. Диверсифікація продуктів та послуг: Компанії можуть зменшити ризик втрати доходу, розширюючи асортимент своїх продуктів або послуг. Це дозволяє знизити залежність від одного джерела доходу та компенсувати можливі втрати в одному сегменті прибутками з іншого.
2. Розвиток альтернативних ідей: Щоб уникнути ризику невдачі при запуску нового продукту або послуги, компаніям рекомендується одночасно розвивати декілька ідей. Наприклад, при створенні онлайн-платформи можна обрати кілька різних напрямків і розробити декілька сайтів, що підвищить шанси на успіх.
3. Впровадження систем контролю якості: Створення внутрішніх процедур та стандартів для контролю якості продукції або послуг допомагає виявляти та усувати потенційні проблеми на ранніх етапах, запобігаючи можливим збиткам та зниженню репутації.
4. Ретельний аналіз постачальників та партнерів: Проведення детального аналізу надійності та фінансової стійкості постачальників і партнерів дозволяє уникнути ризиків, пов’язаних з перебоями в постачанні або невиконанням зобов’язань.
5. Інвестування в навчання персоналу: Підвищення кваліфікації співробітників через регулярні тренінги та навчальні програми допомагає уникнути помилок, пов’язаних з недостатньою компетентністю, що, у свою чергу, знижує операційні ризики.
6. Розробка планів дій на випадок непередбачуваних ситуацій: Створення та впровадження планів реагування на надзвичайні ситуації або кризи дозволяє швидко та ефективно діяти в умовах невизначеності, мінімізуючи можливі втрати.
7. Використання сучасних технологій та автоматизація процесів: Інтеграція новітніх технологій та автоматизація бізнес-процесів допомагають знизити ймовірність людських помилок, підвищують ефективність та зменшують ризики, пов’язані з операційною діяльністю.

3. Прийняття ризику (Acceptance)

     Прийняття ризику означає свідоме визнання існування певного рівня ризику без вжиття активних заходів щодо його зниження або передачі. Це стратегічне рішення, що демонструє впевненість організації у своїх можливостях управляти наслідками ризику.

Компанії можуть приймати низьковірогідні ризики, якщо їхній вплив є прийнятним. Це особливо актуально у випадках, коли вартість усунення ризику перевищує потенційні втрати.

Приклад прийняття ризику

Велике підприємство використовує застарілу ІТ-систему, яка є критично важливою для його операцій. Хоча система має відомі вразливості, її оновлення вимагатиме значних фінансових витрат і може викликати перебої в роботі компанії. Після аналізу ризиків керівництво ухвалює рішення прийняти цей ризик. Вони оцінюють, що ймовірність порушень є низькою, а витрати на оновлення значно перевищують можливі збитки. Водночас компанія посилює моніторинг та впроваджує додаткові заходи контролю для мінімізації потенційних загроз.

4. Передача ризику (Transference)

        Передача ризику передбачає його перенесення на третю сторону, наприклад, через страхування або аутсорсинг. Цей метод не усуває ризик, але мінімізує його фінансові наслідки для компанії. Ще одним прикладом передачі ризику може бути хеджування, яке передбачає використання фінансових інструментів, таких як ф’ючерсні контракти, для захисту від коливань цін на ринку. Цей метод дозволяє фіксувати ціни на майбутні поставки або закупівлі, мінімізуючи ризик несприятливих змін вартості товарів чи сировини. Для ефективного перенесення ризиків організації повинні ретельно управляти контрактами та стежити за надійністю партнерів, яким передається ризик. Також важливо регулярно переглядати умови співпраці, щоб уникнути нових загроз.

Приклад передачі ризику

Страхування:

Міжнародна корпорація має складну мережу постачальників по всьому світу. Основний ризик для бізнесу — затримки поставок, що можуть вплинути на виробничий процес. Компанія готова прийняти незначні перебої, але не може дозволити собі затримки, що перевищують місяць. Щоб мінімізувати фінансові втрати, компанія купує страховий поліс на випадок порушення ланцюгів постачання. Якщо затримки перевищують встановлений поріг, страхова компанія компенсує збитки та допомагає у пошуку альтернативних рішень. Завдяки цій стратегії компанія зменшує фінансові ризики, пов’язані з міжнародною логістикою, зберігаючи стабільність операційної діяльності.

Хеджування:

Кабельний завод уклав контракт на постачання мідного дроту через шість місяців за ціною 1500 грн за тонну. Оскільки закупівля міді буде здійснена лише через три місяці, існує ризик підвищення цін на мідь. Щоб захиститися від цього ризику, підприємство купує ф’ючерсні контракти на мідь за поточною ціною 1500 грн за тонну. Якщо ціна на мідь зросте до моменту фактичної закупівлі, прибуток від ф’ючерсних контрактів компенсує додаткові витрати на придбання міді за вищою ціною.

Висновки

       Кожна з цих стратегій управління ризиками має свої переваги та підходить для різних ситуацій. Вибір між уникненням, пом’якшенням, прийняттям чи передачею ризику залежить від характеру загроз, фінансових можливостей компанії та її стратегічних цілей. Ретельний аналіз ризиків та їх наслідків допомагає організаціям ухвалювати обґрунтовані рішення, що сприяють довгостроковій стійкості та успішному розвитку бізнесу.