У зв’язку з направленням Національним банком України спеціальних опитувальників для здійснення самостійної оцінки впровадження системи управління страховою компанією (відповідно до Постанови №194) від ризик-менеджерів кількох страховиків надійшли звернення до Української асоціації ризик-менеджерів щодо опрацювання вказаних документів.  

      Ознайомившись із наданими матеріалами, хочу висловити свою думку з цього приводу та зазначити наступне. Ці документи були розроблені з  метою оцінки ризиків діяльності та якості системи управління страховика, переходу до ризик-орієнтованого підходу до нагляду за страховими компаніями. Вони містять детальні опитувальники та методики самооцінки, що дозволяють страховикам оцінити відповідність своєї діяльності до вимог НБУ, а також об’єктивно визначити ступінь та глибину впровадження системи управління страховою компанією (СУС).  

      На мій погляд, ці документи є надзвичайно актуальними та корисними, в першу чергу, для самих страховиків, оскільки надають чіткий перелік ключових орієнтирів для самооцінки впровадження системи управління СУС. Безумовно, такі опитувальники є важливим інструментом для регулятора, який на основі відповідей страховиків буде мати чітку картину їх профілю ризиків, зможе здійснюватиме обґрунтовані наглядові дії та оцінюватиме рівень відповідності страховиків встановленим вимогам. Однак не менш важливим є те, що для страхових компаній вони виконуть роль допоміжного інструменту виявлення можливих прогалин та вдосконалення системи управління ризиками страховиків, надаючи їм структурований підхід до оцінки власних управлінських процесів. Таким чином, ці документи слід розглядати не лише як регуляторний інструмент, а як цінний ресурс для самооцінки  ефективності діяльності страховиків у відповідності до вимог регулятора.

Актуальність та корисність для страховиків

         У сучасних складних умовах існування  страхового ринку та зростання вимог до фінансової стійкості компаній, впровадження ефективної системи управління стає критично важливим. Надані матеріали пропонують детальний перелік реперних точок, які дозволяють страховикам самостійно оцінити рівень впровадження СУС та визначити напрями для подальшого вдосконалення.

       Зокрема, документи акцентують увагу на таких аспектах, як корпоративне управління, управління ризиками, внутрішній контроль та аудит, а також відповідність нормативним вимогам. Наприклад, опитувальник СУС містить конкретні питання щодо ефективності організаційної структури компанії, ролі наглядової ради та правління у процесах прийняття рішень. Це дозволяє страховикам критично оцінити якість своєї системи корпоративного управління, свої бізнес-процеси.

        Важливою складовою є оцінка управління ризиками, яка охоплює визначення ключових ризиків, методи їхньої ідентифікації, аналізу та контролю. Наприклад, у документі зазначено питання щодо наявності затвердженої політики управління ризиками, рівня інтеграції ризик-менеджменту в загальну бізнес-стратегію компанії, а також механізмів реагування на непередбачувані події.

         Детальне висвітлення системи внутрішнього контролю та аудиту допомагає оцінити, наскільки ефективно працюють процедури перевірки та оцінки відповідності. Документ містить питання щодо наявності незалежного підрозділу внутрішнього аудиту, його функціональної незалежності, а також механізмів звітування перед керівництвом компанії.

     Також значну увагу приділено регуляторним вимогам, що є критично важливими для страхового бізнесу. Опитувальник дозволяє оцінити, як компанія виконує вимоги Національного банку України, чи достатньо детально ведеться документація щодо управління ризиками, та наскільки ефективно налагоджена взаємодія з регулятором.

        Такий підхід сприяє підвищенню прозорості та ефективності діяльності страховиків, а також, на мій погляд, що вкрай важливо, впроваджує спільну систему координат як для регулятора, так і для ринку.

Створення єдиних стандартів регулятором та ринком

     Варто відзначити, що регулятор ініціює створення єдиного понятійного середовища для системи управління страховими компаніями, визначаючи спільні для нагляду та ринку реперні точки контролю. Запропонований підхід передбачає уніфікацію методів оцінки та самооцінки ступеня впровадження СУС, що забезпечує єдине тлумачення ключових категорій і вимог. Це дозволяє страховикам не лише краще розуміти очікування регулятора, а й самостійно оцінювати рівень відповідності своїх внутрішніх процесів встановленим стандартам.

      Чітко визначені критерії оцінки діяльності сприяють підвищенню якості корпоративного управління, прозорості операцій та ефективності механізмів контролю. Найголовніше, що завдяки такому підходу як регулятор, так і учасники ринку отримують єдину систему координат для оцінки рівня впровадження СУС. Це не лише забезпечує однакове розуміння ключових принципів управління, а й сприяє узгодженому розвитку страхового сектору в умовах спільних стандартів і вимог.

Міжнародний досвід впровадження подібних практик

    Подібні практики впровадження єдиних стандартів та самооцінки систем управління широко застосовуються у діяльності регуляторів та страховиків в інших країнах. Наприклад, у країнах Європейського Союзу діє директива Solvency II, яка встановлює єдині вимоги до капіталу, управління ризиками та звітності для страхових компаній. Це забезпечує високий рівень захисту споживачів та фінансової стабільності страхового ринку.

     У Сполучених Штатах Америки Національна асоціація комісарів із страхування (NAIC) розробляє та впроваджує стандарти для страхових компаній, які сприяють уніфікації регуляторних вимог та підвищенню прозорості ринку. Це дозволяє забезпечити ефективний нагляд та захист інтересів споживачів.

      В Австралії Австралійське управління пруденційного регулювання (APRA) встановлює стандарти для страхових компаній, що охоплюють аспекти корпоративного управління, управління ризиками та адекватності капіталу. Це сприяє зміцненню фінансової стійкості страхового сектору та довіри споживачів.

Висновок

      Таким чином, запропоновані документи є важливим інструментом для самих страховиків, оскільки вони надають структурований підхід до оцінки ефективності управління компанією, визначення сильних і слабких місць у системі контролю та виявлення можливостей для вдосконалення. Чітко сформульовані критерії дозволяють компаніям самостійно оцінити рівень відповідності своїх процесів найкращим практикам управління ризиками та корпоративного контролю.

     Наявність єдиного понятійного середовища та стандартів оцінки значно спрощує взаємодію між страховими компаніями та регулятором. Страховики отримують зрозумілу систему координат, що дозволяє їм чітко орієнтуватися в очікуваннях регулятора, готувати звітність відповідно до уніфікованих вимог і своєчасно виявляти потенційні зони ризику. Це, своєю чергою, допомагає мінімізувати можливі регуляторні ризики, підвищити ефективність управління та уникнути можливих заходів впливу або обмежень з боку наглядового органу.

     Ще однією перевагою для страховиків є можливість використання цих документів як внутрішнього інструменту стратегічного управління. Вони сприяють покращенню процесів внутрішнього контролю, допомагають адаптувати компанію до змін ринкового середовища та забезпечують її конкурентоспроможність.

     Для регулятора ж  — єдині стандарти дозволяють впровадити ризик-орієнтований підхід та мати чітку оцінку профілю ризику страховика, наслідком чого буде своєчасне виявлення потенційних проблем страховика, застосування коригувальних заходів, що сприятиме фінансовій стабільності ринку та вдосконаленню методів нагляду без надмірного адміністративного навантаження на страховиків.