Міжнародна рада з управління ризиками (“International Risk Governance Council” — IRGC), яка діяла з 2003 по 2023 рік (наразі її активи передані Інституту Пауля Шеррера), була незалежною некомерційною організацією зі штаб-квартирою в Швейцарії, місією якої було вдосконалення управління виникаючими та системними ризиками, які мають або можуть мати вплив на здоров’я людини та навколишнє середовище, економіку і суспільство, і загальна стійкість.  Стійкість (resilience) у контексті управління ризиками є підходом, що спрямований на здатність систем справлятися з неочікуваними змінами. IRGC розглядає необхідність інтеграції стійкості в стратегії управління ризиками, особливо в умовах невизначеності та складності. У рекомендаціях IRGC викладені принципи та стратегії, які сприяють розумінню системних ризиків та розробці ефективних механізмів адаптації для забезпечення сталого функціонування.

1. Поняття ризиків та стійкості

      IRGC визначає ризик як невизначений наслідок події або діяльності, що може мати як позитивний, так і негативний вплив. Особливу увагу приділяють системним ризикам — таким, які зачіпають ключові системи суспільства, як-от енергетика, транспорт, телекомунікації чи охорона здоров’я. Системні ризики виникають на перетині природних, економічних, соціальних і технологічних факторів.

    Стійкість у цьому контексті трактується як здатність системи протистояти несподіваним впливам, швидко відновлюватися після них та адаптуватися до нових умов. IRGC підкреслює важливість зниження вразливості, забезпечення адаптивності та підготовки систем до кризових ситуацій.

2. Стратегії управління ризиками

2.1. Простота, складність та невизначеність ризиків

      Ризики поділяють на три категорії залежно від характеру знань:

1. Прості ризики — легко піддаються управлінню через рутинні інструменти, такі як стандартні процедури та перевірені методи.
2. Складні ризики — вимагають використання наукової експертизи для встановлення причинно-наслідкових зв’язків і покращення надійності систем.
3. Невизначені ризики — потребують запровадження обережних стратегій, спрямованих на забезпечення оборотності рішень та підвищення здатності системи адаптуватися.

2.2. Стійкість у протидії ризикам

      Для управління ризиками з високою невизначеністю стратегії стійкості включають:

• Зміцнення системного “імунітету” через резерви, модульність і диверсифікацію ресурсів.
• Створення умов для гнучкої адаптації, що дозволяє системі реагувати на екстремальні умови.
• Розробка механізмів моніторингу та навчання, що дозволяють виявляти приховані загрози.

       IRGC акцентує на важливості врахування всіх компонентів системи для уникнення створення нових ризиків у процесі вирішення існуючих. Наприклад, стратегія стійкості водопровідної системи повинна враховувати залежність від електропостачання.

3. Адаптивні підходи до управління системними ризиками

     Системні ризики виникають у складних адаптивних системах, де елементи взаємодіють непередбачувано. IRGC рекомендує:

• Використовувати адаптивні підходи, які передбачають поступове впровадження рішень із можливістю їх перегляду на основі нових даних.
• Зосереджуватися на відновленні функціональності систем після стресу або катастрофи.
• Покращувати умови для управління надзвичайними ситуаціями через планування сценаріїв, резерви та підтримку модульності.

     Ключовим принципом є створення довіри серед зацікавлених сторін, що досягається завдяки прозорості процесів і включенню зворотного зв’язку від усіх учасників. IRGC також наголошує на необхідності запровадження механізмів колективного ухвалення рішень, які враховують інтереси різних груп.

4. Приклади практичного застосування стратегії стійкості

4.1. Стійкість у міському середовищі

    IRGC наводить приклади використання стратегій стійкості для запобігання наслідкам кліматичних змін у міських системах. Наприклад:

• Встановлення зелених зон для зменшення впливу теплових хвиль.
• Підтримка резервного енергопостачання для критично важливих інфраструктур.
• Використання гнучких архітектурних рішень для зменшення вразливості будівель.

      Також наголошується на важливості інтеграції громад до процесів планування, що сприяє підвищенню рівня довіри та прийняття рішень.

4.2. Стійкість у кібербезпеці

       Розробка багаторівневих систем захисту даних є ще одним прикладом стійкості. Сюди входять резервне копіювання інформації, використання шифрування та регулярний моніторинг загроз. IRGC наголошує на важливості співпраці між урядами, бізнесом і суспільством у створенні національних стратегій кібербезпеки.

4.3. Інтеграція в управління ланцюгами постачання

     Управління ризиками у глобальних ланцюгах постачання включає забезпечення альтернативних шляхів доставки та створення запасів ключових ресурсів. IRGC радить використовувати цифрові інструменти для відстеження ланцюгів постачання в реальному часі, що дозволяє оперативно реагувати на збої.

5. Додаткові рекомендації IRGC

       Згідно з додатковими рекомендаціями IRGC, організаціям слід:

• Розвивати міждисциплінарний підхід до оцінки ризиків, який враховує наукові, економічні та соціальні аспекти.
• Підвищувати спроможність адаптуватися до глобальних викликів, таких як зміна клімату, зростаюча нерівність та технологічні революції.
• Запроваджувати інновації у моніторинг ризиків, включаючи використання штучного інтелекту для аналізу великих масивів даних.

       IRGC підкреслює важливість гнучких структур управління, які здатні оперативно адаптуватися до змін у зовнішньому середовищі.

6. Висновки та рекомендації

      Стратегії стійкості є невід’ємною частиною сучасного управління ризиками. Основні цілі системи, побудованої на принципах стійкості, включають:

• Забезпечення безперервності функціонування систем у кризових умовах.
• Мінімізацію впливу ризиків через зниження вразливості.
• Швидке відновлення після катастроф.

     IRGC акцентує на необхідності тісної співпраці між усіма зацікавленими сторонами — від державних органів до бізнесу та суспільства. Успішна реалізація стратегій стійкості вимагає використання сучасних технологій, залучення ресурсів і постійного вдосконалення систем управління ризиками. Це дозволяє забезпечити не лише адаптацію до змін, але й сталий розвиток у довгостроковій перспективі.

Докладніше за посиланням