Етап впливу на ризик (Risk Treatment) за стандартом ISO 31000:2018 є четвертим у процесі управління ризиками та полягає в розробці і впровадженні стратегій для мінімізації або повного усунення ризиків. Його основна мета — знизити вплив ризиків до прийнятного рівня або, у випадку позитивних ризиків (опортуністичних можливостей), використати їх для отримання вигод.

Основні кроки на етапі впливу на ризик:

1. Ідентифікація варіантів реагування: На цьому кроці визначаються різні варіанти впливу на ризики. Для негативних ризиків (загроз) це може включати:

   • Уникнення ризику: Відмова від дій або процесів, які генерують ризик.
   • Зменшення (мітитація): Впровадження заходів, що знижують ймовірність чи наслідки ризику.
   • Передача (трансфер): Передача частини ризику третій стороні, наприклад, через страхування.
   • Прийняття ризику: Визнання ризику й залишення його без змін, якщо його вплив є допустимим або надмірні витрати на його усунення не виправдані.

2. Оцінка ефективності варіантів: Кожен із варіантів впливу на ризик оцінюється з точки зору витрат, доцільності та можливості їх впровадження. Враховуються фактори, як-от наявні ресурси, технологічні можливості та ймовірність успіху.

3. Вибір найбільш оптимальних стратегій: Після оцінки можливих варіантів організація обирає найбільш оптимальний метод для кожного ризику. Це рішення базується на розумінні балансу між ризиком та вигодами від його зниження або прийняття.

4. Розробка планів заходів: На основі обраних стратегій створюється детальний план заходів, що включає конкретні кроки для впровадження вибраних заходів. До плану входять призначення відповідальних осіб, встановлення термінів та визначення необхідних ресурсів.

5. Впровадження заходів: Це практичний етап, на якому організація впроваджує обрані заходи для зменшення впливу або ймовірності ризику. Це може включати модернізацію технологічних процесів, перегляд політик безпеки, впровадження нових систем контролю.

6. Моніторинг та контроль ефективності: Після впровадження заходів відбувається постійний моніторинг їхньої ефективності. Це важливо, оскільки ризики можуть змінюватися з часом, і навіть найкращі заходи можуть втратити свою актуальність або ефективність. Важливо слідкувати за показниками, що свідчать про зменшення ризику.

7. Аналіз результатів: Організація аналізує, наскільки успішно обрані заходи вплинули на ризики. Оцінка результатів дозволяє виявити, чи досягнуто бажаного рівня ризику. Якщо заходи виявилися недостатньо ефективними, може бути прийняте рішення про перегляд стратегії.

8. Коригування стратегії: У випадку, якщо моніторинг або аналіз вказують на недостатню ефективність впроваджених заходів, стратегія коригується. Це може включати зміну методів мітитації або залучення додаткових ресурсів.

9. Документування та звітність: Важливо фіксувати всі дії, пов’язані з впливом на ризики. Документування процесу забезпечує прозорість, дозволяє аналізувати минулі рішення та використовувати цей досвід для управління іншими ризиками в майбутньому.

10. Комунікація з зацікавленими сторонами: Важливо інформувати ключових осіб або підрозділи компанії про прийняті заходи та їх результати. Це сприяє узгодженню дій у межах організації та підвищує загальну обізнаність про управління ризиками.

Закінчення етапу:

Етап впливу на ризик завершується тоді, коли всі заходи успішно впроваджені та підтверджені ефективним контролем. Результатом є зниження ризиків до прийнятного рівня або усунення загроз, що можуть мати негативний вплив на діяльність організації.

Що далі?

Після завершення цього етапу управління ризиками переходить до моніторингу та перегляду (Monitoring and Review), що є п’ятим етапом управління ризиками за стандартом ISO 31000. На цьому етапі організація постійно відслідковує зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищі, що можуть вплинути на нові ризики або зробити наявні методи мітитації менш ефективними.