Заява про ризик-апетит (Statement of Risk Appetite)

У світовій практиці заява про ризик-апетит — це документ, який визначає рівень ризиків, готовність до яких приймає організація для досягнення своїх стратегічних і операційних цілей. Цей інструмент широко використовується у фінансових установах, корпораціях та інвестиційних фондах для забезпечення прозорості управління ризиками.

Основні характеристики заяви про ризик-апетит:

1. Визначення допустимих меж ризиків:
   У документі зазначається, які типи ризиків організація готова приймати (наприклад, ринкові, кредитні, операційні) і до якого рівня.
2. Стратегічний і операційний контекст:
   Заява враховує як короткострокові, так і довгострокові цілі організації.
3. Кількісні та якісні показники:
   • Кількісні показники включають конкретні метрики, наприклад, максимальну частку непрацюючих кредитів, розмір втрат від операційних помилок тощо.
   • Якісні показники описують підходи до ризик-менеджменту, наприклад, уникнення ризиків, що можуть завдати шкоди репутації.
4. Гнучкість і адаптивність:
   Документ оновлюється залежно від змін у зовнішньому середовищі, таких як економічні кризи, зміна регуляторних вимог або внутрішні трансформації.

Приклади застосування:

• У банківській сфері ризик-апетит може, наприклад, визначати максимальний обсяг кредитів із високим ризиком у портфелі.
• Для страховиків — встановлювати граничний рівень покриття природних катастроф.

Декларація схильності до ризику в контексті НБУ

Згідно з Постановою НБУ №194, Декларація схильності до ризику є обов’язковим документом для страхових компаній, що діють в Україні (доречі, всі інші українські фінансови уствнови також мають мати відповідні декларації, вимоги до яких візначені іншими нормативними актами регулятора). Вона формалізує підходи до управління ризиками та визначає рівень схильності організації до ризиків.

Основні характеристики декларації:

1. Чітке структурування:
   Декларація має бути інтегрованою у загальну політику управління ризиками фінансової установи та включати конкретні заходи з ідентифікації, оцінки та управління ризиками.
2. Відповідність регуляторним вимогам:
   Документ розробляється відповідно до вимог НБУ, зокрема щодо прозорості процесів ризик-менеджменту.
3. Комплексність:
   Декларація охоплює всі види ризиків, пов’язаних із діяльністю фінансової установи: кредитні, операційні, ринкові, ліквідності тощо.
4. Періодичний перегляд:
   Зміст декларації переглядається на регулярній основі для забезпечення її відповідності змінним умовам діяльності.

Порівняння Заяви про ризик-апетит та Декларації схильності до ризику

Основні схожості та відмінності

1. Схожості:
   • Обидва документи слугують для формалізації підходів до управління ризиками.
   • Включають кількісні й якісні показники ризиків.
   • Використовуються для визначення допустимого рівня ризиків.
2. Відмінності:
   • Заява про ризик-апетит є більш універсальною і застосовується у глобальному контексті, тоді як декларація схильності до ризику строго відповідає національним регуляторним вимогам.
   • Декларація НБУ акцентує на відповідності місцевим законодавчим нормам і деталізує заходи для українського фінансового ринку.

Значення для управління ризиками

Заява про ризик-апетит і Декларація схильності до ризику є важливими інструментами для інтеграції ризик-менеджменту у стратегічне планування організації. Вони сприяють:

• Прозорості процесів управління ризиками.
• Забезпеченню відповідності регуляторним вимогам.
• Підвищенню довіри з боку інвесторів, клієнтів та регуляторів.

Для українських страховиків ключовим викликом є не лише впровадження декларації, але й інтеграція світових підходів, які дозволяють гнучко реагувати на глобальні ризики.

Висновок

Заява про ризик-апетит у світовій практиці та Декларація схильності до ризику за Постановою НБУ №194 мають спільну мету — ефективне управління ризиками, проте різняться за своїм контекстом і структурою. Впровадження обох інструментів сприяє посиленню фінансової стійкості організацій та їхньої здатності відповідати сучасним викликам.